“Росіяни часто приходять здаватися”. Боєць розповів про ситуацію під Авдіївкою

“Про те, що відбувається навіть у сусідів, довідуємось лише по інтернету. Коли він є”, – додає наш співрозмовник.

Атакують тричі на день

– Яка зараз ситуація під Авдіївкою?

Ініціатива більше у наших руках. Росіяни намагаються пробити оборону, але не можуть.

– Але на картах, тій же DeepState Map, можна побачити певне просування росіян…

На тому відтинку, де ми стоїмо, у них просування немає. У певних місцях у нас є навіть просування вперед. Вони спочатку піхотою зайдуть, потім наші відіб’ють також піхотою.

– Наскільки раптовим був наступ росіян?

Ще у вересні стало зрозуміло, що наступ відбудеться. Тому що в якийсь момент почався масований обстріл усіх населених пунктів біля Авдіївки. Обстрілювалися навіть ті села, які ніколи раніше не обстрілювалися.

“Мобіки” замість “вагнерів” і “зеків” – Яку зараз тактику використовують вороги?

Намагаються наступати невеликими групами, від 15 до 25 осіб. Просто піхота, кілька кулеметів, без бронетехніки. Атакують, зазвичай, тричі на день. Ранок, обід і вечір, можна навіть годинника звіряти.

– Що це за частини?

Самі звичайні мобіки. Автомат, бронежилет. Ми бачили під Бахмутом “вагнерів”, то ті були краще споряджені, ніж ці. У них тоді ударні групи складалися так: два-три професійних головоріза, які були в Африці чи Сирії, і до них приставлено до десятка зеків. Яких вони самі називали “расходніками”. Зараз же такі групи складаються просто з мобіків. Розказували, що їм алкоголь давали чи якісь психотропи, але на нашій дільниці фронту такого не спостерігається.

Прийшов здаватися, бо не годують

– Вже якось зрозуміло, наскільки великі резерви підтягнули росіяни на вашому напрямку?

Сказати важко, можу лише констатувати, що щільність артобстрілів дещо посилилася. Дуже активно працює РЕБ – і у них, і в нас. Але з забезпеченням у них точно є проблеми, з тим же харчуванням. Один з полонених так і заявив, що прийшов здаватися, бо у них не годують. А у нас, бачте, гарно кормлять.

Дрони працюють 24/7

– А що з паритетністю вогню?

– Моє особисте враження – наші стріляють більше. Хоча кого не почитай – всі плачуться про нестачу боєприпасів у нас. Але перед своїм святом – днем якоїсь там єдності у них – росіяни достатньо багато насипали, особливо, 2-3 листопада.

– Наскільки зараз посилилося застосування дронів?

– Дрони працюють 24/7. І у нас, і в них. В основному, коригувальники. Буває, над позиціями висять два дрони –- з їхнього боку наш висить, корегує, над нашими позиціями – їхній. По дронах в основному працюємо з кулеметів, тих же ДШК.

Але такого як було під Вугледаром – зараз немає. Там бувало росіяни одразу кілька дронів випускали – спочатку летіли розвідувальні, за ними ударні, а потім навіть зі скляними ємностями з газом.

– І що це за газ був?

– Дуже подібний до того, що використовувався “Беркутом” на Майдані. Може, різкіший. Кашляєщ, очі сльозяться. Газу цього вистачало на кілька хвилин, а може й секунд. Залежить, як упаде.

Гвинтокрили стріляють і тікають

– А наскільки надокучає авіація росіян?

– На нашій ділянці їхніх літаків майже не видно. Вертольоти літають, так. Але вони вже бояться залітати далеко, десь на відстань п’яти кілометрів від лінії фронту прилітають, випускають ракети і тікають.

– Щось чути: які у росіян там зараз настрої?

– Здаються у полон. До десяти чоловік у день буває. При чому здаються індивідуально. Виходять на наші позиції з піднятими руками. Зброю кидають, аби ми бачили, або опускають униз. Кажуть, що воювати не хочуть. Хочуть жити.