Пряме влучення в шкільну програму. Як постійні повітряні тривоги руйнують навчання

Нещодавно оприлюднені результати міжнародного оцінювання знань школярів РІSА зафіксували нижчі знання українських школярів ніж під час минулого дослідження, яке проводилося 2018 року. Це не дивно, адже за це час Україна і світ пережили коронавірус з його онлайн-навчаням, а потім ми занурилися у війну.

Сьогодні у тиловій Україні начебто і налагодилося звичне життя, діти щодня ходять у школу, але це швидше симулякр ніж освіта. Нескінченні повітряні тривоги і змішана форма навчання, коли частина уроків відбувається в живу, а частина онлайн ставить хрест на здобутті нових знаннь.

Діти

Більшість киян вже звикли не зважати на тривалі повітряні тривоги, особливо довгі в разі денного злету російського МіГ і продовжувати займатися своїми справами. Справжніми заручниками таких ситуацій стають школярі, в яких навчання переривається за кожної повітряної тривоги. Часом за день повноцінно вдається провести лише один урок.

В мене двоє дітей, один в 6-му класі, другий у 8-му. В їхньому ліцеї навчання проводиться тиждень дистанційно, тиждень очно, оскільки укриття не може вмістити всіх учнів. А міська влада не перемається його розширенням.

Під час дистанційного тижня, переважно йде начитування матеріалу, на очному тижні - в дітей багато самостійних і контрольних. Хоча якраз рід час "живого" тижня вчителі б могли більш детально пояснити предмети.

В разі повітряної тривоги уроки не проводяться в обох формах навчання і те, що учні мали б вивчити, або віддається їм на самостійне опрацювання, або на наступних уроках його розповідають у пришвидшеному темпі..

Обидва випадки вимагають активного залучення батьків, оскільки для повноцінного розуміння теми, дитині все одно потрібне детальне роз’яснення від дорослого.

Навіть якщо у сім’ї є людина з такою кількістю вільного часу та відповідними педагогічними навичками, пояснювати шкільні програми доводиться паралельно з виконанням домашніх завдань, як правило до пізнього вечора, коли дитина вже втомлена і мало що сприймає.

І навіть якщо учню/учениці вдалося гарно підготуватися, нема певності, що урок відбудеться і його/її старання будуть оцінені.Це демотивує дітей і наступного разу вони не хочуть викладатися.

Навчальний процес втратив системність, а разом з нею і зацікавленість школярів.

Учителі

Вчителям теж непереливки: частина дітей виїхала за кордон і кількість класів скоротилася, через що зменшилася і заробітна плата, яка розраховується за кількістю навчальних годин. Їм щодня доводиться проводити уроки в обох формах навчання і будь-що формально виконувати навчальний план.

Учень в цій ситуації начебто і зайвий, його потреби, інтереси та психологічний стрес від життя у часи війни система до уваги не бере.

Мабуть, вчителі і вся вертикаль чиновників від освіти вважає: дитина усвідомлює що всі не до неї, всім важко і тому треба докласти всіх можливих зусиль аби вивчити шкільну програму. Але це так не працює. Не кожна доросла людина здатна на таку самовіддачу.

Майбутнє

Ця проблема не є нерозв’язною, Ізраїль, наприклад, зміг адаптувати свій навчальний процес до умов частих повітряних тривог.

Попри те, що українські школи використовують онлайн навчання і мають укриття, ці заходи так і залишаються тими тимчасовим вирішенням, яким були на початку війни, коли всі очікували її швидкого завершення.

Зараз час подумати, як адаптувати освіту до війни, котра може тривати роками.

Схоже, Росія цілком свідомо здійснює удар по нашій освіті, провокуючи тривалі повітряні тривоги в робочі дні в час, коли діти в школах. Розраховувати на те, що це скоро минеться і залишати все, як є дещо наївно. Багато пишуть, про будівництво в Харкові підземної школи.

Це не універсальне рішення, проте це визнання існування проблеми і спроба її розв’язати не покладаючись лише на відповідальність дітей і порядність вчителів.