“Ще б трішки і потрапило б в будинок”: репортаж з місця прильоту ракети в Києві

Добрий ранок

Поки в усьому цивілізованому світі люди готувались до звичайного робочого дня, кияни рятувались від ракет.

Я не чула тривоги, але о шостій ранку почула, як моєму хлопцю хтось подзвонив. Згодом – приглушений вибух десь вдалині, за містом. Я зрозуміла, що дзвонила мама, попередити про ракетну атаку. Вона прокидається рано вранці і завжди дзвонить попередити про обстріл Києва. Наше місто знову стало ціллю.

Через півгодини після її дзвінка ракети почали вибухали не в передмісті, а в самій столиці. Блакитне перетсвітанкове небо розривалось червоними спалахами – десь поміж хмарами ракети сил українських ППО боролись з ворожими “іксами” й “іскандерами”.

Наслідки російської ракетної атаки по Києву

Десятки вибухів, затишшя, а потім новини: ракети та їхні уламки влучили у житлові райони столиці, постраждало більше 20 людей. Росіяни також атакували Павлоград на Дніпропетровщині і Харків.

В Харкові через прямий ракетний удар обвалився під’їзд високоповерхового будинку. Через атаку по місту постраждало більше 50 людей, а померло ‒ восьмеро. Серед них ‒ 21-річна дівчина, всього на рік молодша за мене. А через декілька годин спікер Путіна Дмитро Пєсков цінічно заявив, що росіяни не б'ють по мирному населенню.

Червона легковушка

В Києві уламки ракет впали на цивільну інфраструктуру у декількох районах. Я рушаю до спорткомплексу “Локомотив”, який розташований недалеко від столичного вокзалу. Частина будівлі, розмальованої в яскраві зелені та червоні смужки (це ‒клубні кольори однойменного футбольного клубу), зруйнована аж до фундаменту. На тротуарі поряд валяються шматки черепиці, скла, цегли, червоної та зеленої плитки.

Біля спорткомплексу інтерв’ю журналістам дає чоловік у кепці, довгому пуховому пальто, спортивних штанях і кросівках. На пальто яскраве червоно-зелене лого футбольного клубу. Це ‒ директор спорткомлексу Олександр Єгоров.

Під час прильоту Єговоров їхав на роботу, поспішав на ранкову нараду. Деякі співробітники комплексу вже були на роботі, однак частина ‒ затрималась у метро і заторах, які утворилися під час повітряної тривоги. У комплексі вже збирались і його відвідувачі, тобто люди які прийшли позайматися спортом ‒ вони разом з працівниками рушили на мінус перший поверх, фактично у підвал, перечекати ракетну небезпеку.

Надзвичайники розгрібають завали спорткомплексу

Але саме в цей будинок прилетіло. Судячи із пошкоджень це був уламок ракети, адже слідів пожежі, яка виникає після вибуху ракети ми не побачили. Він влучив прямо в будівлю у підвалі якої сховалися люди. Це їх врятувало. Хоча навіть у цьому випадку двох людей госпіталізували.

“Ось машина жінки, яка зараз в лікарні, вона приїхала на ній сюди, ‒ показує Єгоров на червону легковушку, що стоїть біля спорткомплексу. ‒ Жінка тільки припаркувалась, як почались вибухи, вона одразу пішла в укриття”.

Незадовго до нашої розмови з Єговоровим, я бачила, як волонтери заклеювали цю машину плівкою ‒ її також пошкодило вибухом.

Жінки приїхала на цьому авто позайматися спортом. Волонтери заклеюють машину плівкою

Будівля, в яку влучила ракета, ‒ це приміщення, де в холодну пору року проходять більшість тренувань.

“Там був тренажерний зал, зал тенісу, баскетбольний, волейбольний і футбольний зали, всі роздягальні, офісне приміщення. ДСНС поки не дозволяє зайти нам всередину, щоб забрати особисті речі, але руйнування дуже серйозні. Нас попереджують, що будівлю можливо не зможуть відновити”, ‒ розповів Єгоров.

Розлита кава

Одразу біля спорткомплексу розташовані ще декілька будівель ‒ це гуртожиток для працівників “Укрзалізниці”, Київський коледж будівництва, архітектури та дизайну і високоповерховий житловий будинок. Ці та ще декілька будівель поряд постраждали від вибухової хвилі.

Маленька цегляна будівля гуртожитку, який розташований прямо навпроти спорткомлексу, стоїть без вікон. Тут мешкало близько сотні людей (працівників залізниці з їхніми родинами), але всіх їх евакуювали після обстрілу і згодом відпустили додому.

Поряд ‒ житловий будинок, біля якого стоять його жителі. Вони із сумом дивляться вгору, на свої оселі. Чотирнадцять поверхів угору ‒ і десятки розбитих вікон. З подвір’я можна підглянути за чиїмось до цього ранку спокійним життям: на балконах сушиться білизна, на вітрі хитаються заплутані жалюзі, з голих шибок визирають чиїсь меблі, які вже припорошує снігом.

Біля запаркованих машин поряд в спортивному костюмі стоїть молода жінка, яка говорить по телефону. Це ‒ Катя, жителька високоповерхівки. В момент вибуху вона з 5-річною донькою і своїм братом була у квартирі. Під час тривоги Катя з дитиною пішла вглиб оселі, подалі від вікон. І саме перед “прильотом” вона задрімала.

Житловий будинок біля стадіону

‒ Я прокинулась від вибуху, бачу як мій брат летить, дитина плаче, кричить, питає, де ми тепер будемо жити, ‒ розповідає Катя. ‒ А я в цей момент, як дурачок, кажу, що все нормально, все добре, нічого не трапилось. Зараз ми прибираємо квартиру, дитина в садочку, вже трішки заспокоїлась, вони це легше переносять, ніж ми, дорослі.

я в цей момент, як дурачок, кажу дитині, що все нормально, все добре, нічого не трапилось

‒ А як ваш брат?

‒ Каву розлив, розізлився через це.

Збиралась на пари

Під час нашої розмови з Катею в Києві знову оголошують повітряну тривогу. В жінки починають трястись руки, але вона стримує себе і продовжує розмову. Інші жителі будинку біжать в укриття ‒ знову вони ризикувати не хочуть.

Біля будинку надзвичайникам та жителям допомагають дві місцеві волонтерські організації ‒ LOS SOLOMAS та Солом’янські котики. Якщо в Солом’янському районі відбувається приліт, вони кидають клич про допомогу в своїх соцмережах і всі, хто хоче допомогти, можуть доєднатись прямо на місці. З собою бажано мати рукавички, а всі інші інструменти дадуть.

Волонтерки допомагають прибирати уламки скла

Марія і Дарина ‒ дві волонтерки, які прибирають навіть попри нову тривогу, а отже ракетну небезпеку. Їх запрошують піти в підвал, вони дякують, але продовжують роботу. Марія ‒ юна дівчина з довгим світлим волоссям тримає мішок з купою скла. Подвір’я будинку повністю засипане осколками, яке перемішалось зі ожеледицею.

в Києві знову оголошують повітряну тривогу. В жінки починають трястись руки, але вона стримує себе

Невдовзі сюди мають приїхати машини з плитами з дерев’яних опилків, щоб закрити вибиті вікна. Будинок не аварійний, тож тут можуть продовжувати жити люди. Плитами закриють вибиті вікна, допоки не вставлять нові.

Марія, яка живе у Солом’янському районі, розповідає, що волонтерить уже вдруге, тож одразу після прильоту і закінчення тривоги готувалась їхати допомагати. Вона зкоординувалась зі своєю подругою Дариною.

Дарина живе далеко звідси, але все одно приїхала ‒ вона студентка коледжу, який розташований біля спорткомлексу. Зранку вона збиралась на навчання, але приїхала вже на прибирання уламків скла.

“Викладачі, студенти, всі в шоці, ‒ говорить Дарина. ‒ Навчання перенесли у дистанційний формат, як мінімум на тиждень. Але я бачу, що будівля коледжу серйозно постраждала ‒ ось там велика тріщина, ‒ дівчина показує на рожевий фасад. ‒ А ще тріщина пішла на стіні з іншого боку”.

Вибите скло і тріщина на фасаді коледжу

‒ Що потрібно тому, хто хоче волонтерити?, ‒ запитую в дівчат.

‒ Бажання, ‒ відповідають Дарина й Марія в унісон.

‒ А тут вже мішки, рукавички, чай, каву ‒ усе дадуть, ‒ пояснює Марія.

Жителі будинку

Біля сірого будинку, попри тривогу, метушиться купа людей. Туди-сюди снують працівники ДСНС, які розгрібають завали спорткомплексу, волонтери, які прибирають двір і поліцейські, які зафіксовують пошкодження. В одного з працівників поліції я запитую, скільки квартир пошкоджено.

“Поки не можу вам сказати точно”, ‒ пояснює чоловік у формі.

Навіть через кілька годин після прильоту постраждалі жителі продовжують оформлювати документи на допомогу від держави.

Ірина, літня жителька будинку з яскравим помаранчевим волоссям, винесла зі своєї квартири купу скла. А ще на смітнику опинилась велика ваза з синіми квітами, яка впала через вибухову хвилю і розбилась. Ваза стояла на кухні, де за декілька секунд до прильоту стояла і сама Ірина. Жінка вирішила вийти в коридор, бо почула звуки роботи ППО.

Олені, сусідці Ірини теж вибило вікна. Живе на 14 поверсі, в момент прильоту вона стояла біля вікон ‒ збиралась на роботу, готувала сніданок. Вона побачила яскравий спалах, і в квартирі вибило вікна. А потім вона з вікна побачила руйнування на спорткомплексі.

“Я спочатку не усвідомила, що туди упала, мабуть, збита ППО ракета (київська влада та ДСНС не уточнили, чи на спорткомплекс упала ракета або її осколки, ‒ ред.), ‒ розповідає Олена. ‒ Я думала, що це росіяни навмисно вдарили, як і по “Локомотиву” в Харкові (у вересні 2022 року росіяни поцілили по спортивному комплексу “Локомотив” ім. Г. Кірпи у Харкові, ‒ ред.). Там був такий шикарний спорткомплекс. А тут же стільки діток, і дорослих тренуються, я з вікна це бачу”.

Під час розмови з Оленою я відчуваю трав’яний запах корвалолу, який вона мабуть випила раніше, щоб заспокоїтись. Жінка розповідає, що дуже сильно перенервувала під час прильоту.

“Це така жахлива історія і в мене такий стрес, я навіть до кінця не усвідомлюю, що відбулося. Лише зараз думаю про те, що це був ранок, люди збирались і йшли на роботу, ‒ говорить Олена. ‒ Ще трошки і ракета могла б поцілити в наш будинок, і постраждало би ще більше людей”.