Сара Ваґенкнехт: вовча ягідка на вершині німецького політичного торта

2023 рік в Німеччині ознаменувався створенням нової політичної партії - BSW, що в цій, переважно консервативній, країні, буває не часто. Лідер цієї партії, Сара Ваґенкнехт, відразу увійшла в топ-5 німецьких політиків за популярністю і, хоч дещо втратила позиції в перші тижні 2024-го, змістившись на восьме місце, залишається яскравим явищем німецької політики.

2023 рік в Німеччині ознаменувався створенням нової політичної партії - BSW, що в цій, переважно консервативній, країні, буває не часто. Лідерка цієї партії, Сара Ваґенкнехт, відразу увійшла в топ-5 німецьких політиків за популярністю і, хоч дещо втратила позиції в перші тижні 2024-го, змістившись на восьме місце, залишається яскравим явищем німецької політики.

В момент створення за популярністю BSW перевершила будь-яку партію з нинішньої урядової коаліції. Як би не склалась подальша доля BSW, але вона точно матиме суттєвий вплив на німецьку політику у виборчому сезоні 2024-2025, під час якого на Німеччину чекають вибори до Європарламенту та Бундестагу. Оскільки BSW є партією виразно лідерського типу (назву можна перекласти як Блок Сари Ваґенкнехт), давайте спробуємо розібратись, хто ж така ця Сара і що можна очікувати від неї Німеччині та Україні (спойлер: хороших новин небагато).

Перш ніж зануритись з головою у дитинство, родину та політичні погляди Сари, погляньмо, хто перед нами. Ми бачимо жінку, якій цього року виповниться 55 років. Це впевнена в собі жінка - і за характером і завдяки власним досягненням. Приваблива жінка, яка вражає своїм інтелектом, та й загалом перебуває у розквіті політичної кар’єри. Не буде перебільшенням сказати, що Сара нині переживає другу молодість, або навіть друге народження: новий чоловік, нові політичні амбіції, новий рівень суспільного і професійного визнання - все це відбулось з Сарою впродовж останніх десяти років.

Якщо спробувати підібрати два слова які б найкраще зобразили Сару - це буде інтелект і воля. Третім словом було б амбіції. Четвертим - досвід. Важко уявити більш небезпечного суперника. І більш ненадійного союзника.

Складна одиначка

Дитинство Сари було непересічним і цілком може бути ключем для розуміння деяких аспектів особистості майбутнього топ-5 політика Німеччини.

1969-й рік був щедрим на історичні події. Саме цього року на весь світ гримить фестиваль Вудсток. У повітря вперше піднімаються Боїнг-747 та Конкорд, на яких чекає дуже різна доля; винайдено Unix, починає працювати ARPANET, мережа, з якої пізніше постане знайомий нам Інтернет.

Цього ж року світ спостерігає за кульмінацією космічної гонитви між Радянським союзом та США: радянський космічний апарат Венера 5 здійснює посадку на далеку планету, в той час як американський астронавт вперше в історії ступив на поверхню Місяця. Відбувається замах на життя радянського генсека Леоніда Брежнєва, збройний прикордонний конфлікт між китайськими та радянськими військами за острів Даманський, перша в історії сутичка між двома державами соціалістичного табору, Голда Мєйєр стає першою жінкою прем’єр-міністром Ізраїлю, до влади в Лівії приходить Муамар Каддафі, а в ФРГ - Віллі Брандт.

Радянська могутність вичерпувалися, ліберальні тенденції набирали обертів, глобалізація робила перші обережні кроки.

Тим часом, в липні 1969, у родині іранського студента та німкені з НДР народжується Сара Ваґенкнехт. Хоча якщо бути точним то не Сара, а Зарга (або Захра). Це імʼя арабського походження означає “квітка” і набуло популярності в Ірані з приходом мусульманства, оскільки так звали дочку пророка Мухаммеда. Нині коректна вимова саме “Сара”, хоча написання виглядає як Sahra. Коли Сара була ще немовлям її батько вирушив у подорож на батьківщину, в Іран, щоб ніколи не повернутись. Поки матір була зайнята роботою у державній галереї мистецтва, малу Сару виховували дідусь та бабуся. Втім, в них теж було не дуже багато часу і Сара часто залишалась вдома сама вже у віці 4-х років. Вона вперто відмовлялась йти в дитячий садок, бо їй там було нудно, натомість, рано навчившись читати, проводила вільний час з книжками.

Печать відлюдниці лежала на Сарі і пізніше, коли, вже відвідуючи школу в Берліні після переїзду до матері, однолітки дражнили її через виразно “ненімецьку” зовнішність. Сара не залишалась в боргу: вона була гостра на язик і мала, що відповісти. Може здатися парадоксальним, але значно пізніше, будучи зрілим політиком, Сара займе виразно анти-мігрантську позицію.

Після закінчення школи Сара отримала не дуже добру (як для НДР) характеристику, де вказувалося, що вона є складною особистістю та не вписується в колектив. Ще в шкільні роки Сара стала членом Союзу вільної німецької молоді, молодіжної комуністичної організації НДР. У старших класах школи Сара вважала себе переконаним макристом і досить критично ставилась до тих практик НДР, які, на її думку, не мали сенсу з точки зору марксизму.

Найбільша катастрофа в житті Сари

Сара прагнула вивчати філософію і згідгл прийнятій в ті часи практиці мусила відпрацювати два роки на бюрократичній посаді в Університеті Гумбольдта перед тим, як почати навчання. З необхідних двох років їй стало терпіння перекладати папірці рівно на три місяці. На деякий час шлях до університетської освіти був закритий. Сара читала праці філософів, зокрема Гегеля, і заробляла на життя, викладаючи російську мову. В цей же час, влітку 1989 вона вступає до лав правлячої партії НДР. Її мотивацією було зберегти та змінити НДР. В тім було вже запізно: усього за кілька місяців впаде Берлінський мур і комуністи зазнають принизливої поразки.

Показовою була реакція Сари на саму історичну подію. 9-го листопада 1989 року, день коли впав Берлінський мур, Сара провела вдома, читаючи “Критику чистого розуму” Канта. Так вона намагалась знайти пояснення в думках філософа цій неуникненний катастрофі, знайти розраду власним переживанням, які без сумніву супроводжували крах країни, яку вона любила. В ті роки Сара захищала існування Берлінського муру, називаючи його злом, але необхідним злом. Нині вона змінила свою думку і більше не вважає це зло необхідним.

Загалом в перші роки після падіння стіни, коли у громадян НДР з’явилась можливість виїжджати за межі країн соцтабору, Сара не мала жодного бажання відвідувати ненависну їй капіталістичну західну Німеччину, натомість присвятивши час подорожам в Париж, Афіни та Рим. Західний Берлін вона відвідує лише раз, щоб купити книжку. А далі від’їздить до Єни, міста свого дитинства, щоб вивчати філософію та сучасну німецьку літературу в місцевому університеті.

Вона робить ще одну спробу вступити до Гумбольдтського університету в 1990 році і це їй вдається. Втім, закінчити його їй не судилось. Об’єднання Німеччини суттєво вплинуло на Гумбольтський університет і не найкращим для Сари чином. З її власних слів вона не мала підтримки щодо обраної нею магістерської теми. Якою ж була тема? Вплив Гегеля на філософію Карла Маркса. Завершувати роботу над цією темою вона поїхала геть з чужої тепер Німеччини до Нідерландів - в Університет Гронінгена, де і захистилась в 1996-му. Пізніше, у 2012 році, вже будучи депутатом Бундестагу, вона розпочне роботу над дисертацією на тему “Межі вибору. Рятівні рішення і базові проблеми в розвинених країнах” в університеті Хемніца (належав до НДР) і захистить її в 2013-му. Загалом з 1995 по 2021 рік Сара стала авторкою і співавтркою більше двадцяти публікацій на політичну та науково-філософську тематику, де йшлось переважно про критику капіталізму.

Сара сприйняла припинення існування НДР як особисту трагедію, катастрофу і це перший (але не останній) аспект, який зближує Сару Ваґенкнехт з Володимиром Путіним: той неодноразово називав розпад СРСР найбільшою катастрофою 20 сторіччя. Однак, якщо для Путіна трагедією був не стільки перехід до капіталізму, скільки розпад Радянського Союзу на різні держави, то для Сари трагедію було саме домінування капіталістичних практик через обʼднання НДР з більш потужною в усіх сенсах капіталістичною ФРГ. Не варто робити далекосяжних висновків з цього порівняння: воно аж ніяк не означає, що Сара Ваґенкнехт прагне вивести Східну Німеччину зі складу ФРН і відновити НДР, але це може краще пояснити зв’язок Сари з Росією та її керівництвом.

Народження політика

Замість того, аби опустити руки, Сара береться до справи. Правляча (і єдина) політична партія НДР, членкинею якої Сара стала в 1989, вже у 1990 припиняє своє існування і трансформується в нову партію під назвою PDS. А вже з 1991 року Сара є членкинею виконавчого комітету PDS. За спогадами тодішнього очільника PDS, Грегора Гізі, в середині 90-x Cара вирізнялась небаченою для молодої політикині консервативністю лівих поглядів, який можна описати, як радикальний марксизм, перевершуючи в цьому старожилів марксистського політичного крила: “Це було дивовижно: ця молода жінка хотіла повернути до життя стару НДР”. Вона навіть мусила залишити керівництво партії на п’ять років на вимогу Гізі, оскільки той просто не міг працювати нею. В цей час, з 1991 по 2010, Сара очолює Комуністичну платформу, об’єднання консервативних комуністів і їх симпатиків всередині партії, які за класифікацією Федерального бюро з захисту конституції були нічим іншим, як лівими-екстремістами. Навіть в її власній партії багато-хто, включно з керівництвом, вважав сталіністську риторику цього крила абсолютно неприйнятною. Це була друга точка дотику з поглядами Володимира Путіна, відомого симпатією до радянського диктатора.

З часу початку своєї політичної карʼєри Сара була в опозиції до будь-яких спроб реформувати колишню комуністичну партію НДР, чим лише підтверджувала свою шкільну репутацію складної одиначки, закоханої в марксизм, що погано вписується в колектив. Однак з часом її впертість і наполегливість завоювала їй прихильників всередині партії, що дозволило Сарі грати більшу роль в партійному житті і навіть претендувати на посаду віце-голови партії, яка в той час вже називалась Die Linke.

Перша спроба Сари балотуватись до Бундестагу відбулась від PSD у 1998 році в Дортмунді і закінчилась невдало. Німецький парламент підкорився їх аж через одинадцять років, у 2011, в Норд-Райн Вестфалії і вже від Die Linke - парадоксально, але саме в одній західнонімецьких земель.

Скажи мені, хто твій друг? Ральф Томас Німайєр

Портрет Сари Ваґенкнехт був би неповним, якби ми обійшли увагою її найближче оточення, яке може як впливати на погляди політика, так і виражати погляди, які не є публічними.

Найцікавішим персонажем з кола спілкування Сари, безсумнівно, є її колишній чоловік, Ральф Томас Німайєр, з яким політикиня прожила шістнадцять років, з 1997 по 2013 роки. Цей шлюб припав на перший період політичної кар’єри, який можна умовно визначити як ідеалістичний, або період становлення.

Ральф Німайєр був людиною складною, займався переважно тим, що випробовував життя, і життя відповідало йому тою ж монетою. Народжений в родині чиновника, він з’являється на обрії вперше, коли на початку 90х займається графоманією, яку публікує через самвидав. Аполітична попервах його писанина з часом починає набирати відчутно політичного, а саме лівацького, і чим далі тим більш радикального, забарвлення.

В 1996 суд Кьольна засудив Ральфа до трьох років і чотирьох місяців ув’язнення у справі по 46-ти випадкам шахрайства і заборонив йому працювати фінансовим радником впродовж п’яти років. Відсидівши лише рік, Ральф вийшов на волю умовно-достроково і відразу ж одружився з Сарою Ваґенкнехт. Про характер їх стосунків промовисто говорить той факт, що побрались вони п’ятого травня - на день народження Карла Маркса.

В 2002 році Ральфа знову засудили на півтора роки за шахрайство: цього разу вирок був умовним, тож в’язниці вдалось уникнути.

В 2011 Ральф приєднався до дружини, вступивши до партії Die Linke, і звісно ж пробував балотуватись до Бундестагу, але успіху не мав. Приблизно в цей же час Сара вже має “близькі стосунки” з екс-лідером Die Linke та SPD, Оскаром Лафонтейном, про що згодом той заявить публічно.

В 2013 Сара та Ральф розлучаються, але зберігають, за словами Сари, теплі стосунки. Через чотири роки після розлучення з Сарою, у 2017, Ральф залишає Die Linke та перебирається,як не дивно, саме до SDP. Втім, там його політична кар’єра теж не мала успіху.

У 2021 Ральф намагається зловити політичну удачу за хвіст на хвилі анти-COVID протестів, приєднавшись до маленької партії антиваксів під назвою dieBasis. З нею Ральф також зробив кілька спроб пройти до Бундестагу, але всі завершились провалом. Загалом, все, як завжди, з однією відмінністю - dieBasis була партією правого, а точніше право-популістського спрямування, помічена у антисимітизмі і ревізіоністських поглядах на Голокост. Картину доповнює той факт, що провідний кандидат dieBasis був заарештований в грудні 2022, як член право-терористичної організації “Патріотичне обʼєднання” у справі змови з метою державного перевороту в Німеччині. Цікавий факт: незадовго до приєднання до dieBasis Ральф з’являється як промовець на кількох демонстраціях антиваксів, де закликає до солідарності між лівими та правими. Згодом політичним втіленням такої солідарності стане BSW - партія “Блок Сари Ваґенкнехт”.

Станом на 2022 рік Ральф був представником відомого маргінального руху “Рух громадян Райху”, який не визнає існування держави Німеччина і вважає, що вона була утворена незаконно. В червні 2022 року Ральф заявив, що заснував уряд у вигнанні і прагне до перемовин з Володимиром Путіним після колапсу адміністративних структур Німеччини. У вересні 2022 Ральф вирішив поїхати до РФ на перемовини у статусі “канцлера в екзилі”. Це все могло б здатись жартом або блазнюванням, якби його не прийняли в Кремлі. Але Ральф таки приїхав до РФ і навіть мав зустрічі з якимись російськими чиновниками: домовлявся про мир між РФ та Україною, а також вів перемовини про дешевий газ від Газпрома. Після повернення він проголосив, що влада уряду Шольца добігає кінця.

В той же час керівництво “Патріотичного об’єднання” намагалось використати Ральфа для зв’язку з Кремлем, аби заручитись підтримкою РФ. До арешту учасників “Патріотичного об’єднання” за звинуваченням у державному перевороті лишалось кілька місяців. Одночасно з арештом учасників змови проти Ральфа була відкрита справа за підозрою у підробці з метою державної зради: його підозрювали у тому, що він намагався передати іноземній держав фальшиву інформацію, яка могла становити загрозу для державної безпеки ФРН.

В лютому 2023 Ральф підключається до ютуб ефіру на державному каналі Лукашенка, де в якості канцлера-в-екзилі розповідає про те, що німецькі політики забули про інтереси громадян і думають лише про постачання зброї. В березні 2023 було проведено обшук в помешканні Ральфа. В цей час сам Ральф знаходився в Москві в прямому ефірі Russia Today, де позиціонував себе, як лідер німецької опозиційної групи, і останній варіант для контакту РФ в Німеччині. Після цього в Німеччині Ральф не з’являвся: його останній ефір відбувся в січні 2024 - цього разу з Китаю. Під час ефіру він жваво коментував фермерські протести в Німеччині та роздавав поради протестувальникам.

Скажи мені, хто твій друг? Оскар Лафонтейн

Другий чоловік Сари Ваґенкнехт не такий яскравий, як перший, однак не менш цікавий в контексті розвитку Сари, як політикині.

Знайомтесь, Оскар Лафонтейн. Свого часу провідний критик Гельмута Коля. Лідер партії SDP кінця дев’яностих. Міністр фінансів в уряді Герхарда Шрьодера, щоправда не надовго. Так, того самого Герхарда Шрьодара, який і донині є особистим другом Путіна та членом правління Газпрому. З середини 2000х Оскар ненадовго очолив Die Linke, де і познайомився ближче з Сарою Ваґенкнехт. Знайомство переросло в близькі стосунки, а ті, в свою чергу, у шлюб. Пара побралась в 2014.

Оскар запам’ятався тим, що у 2005 році, перебуваючи на посаді лідера Die Linke і говорячи про мігрантів, вжив термін нацистських часів - Fremdarbeiter. І хоч пізніше він наполягав, що це була обмовка, провідні письменники Німеччини звинуватили його у спробі загравати з правим електоратом (пам’ятаєте заклики Ральфа до єднання правих та лівих?). Також Оскар відомий тим, що не цурається жити у розкоші, в своєму заміському маєтку, який жартівливо прозвали “палац соціальної справедливості”. На його думку, це жодним чином не йде врозріз з його соціалістичними ідеалами, на його думку, “політики мають не бути бідними, а боротись з бідністю”. Свою битву з бідністю Оскар переконливо виграє. До слова, це в них з дружиною спільна риса. В 2023 році німецькі медіа оцінили статки Сари у розмірі трьох мільйонів євро, що зробило її найбагатшим депутатом Бундестагу. Лише за 2023 рік Сара, за оцінками rnd, заробила 750 000 євро у вигляді гонорарів від книжок та публічних виступів. Не здивуюсь, якщо її книжки стоять в кожній бібліотеці РФ.

А що Оскар? Він теж не цурався літературної праці. В 2022 він видав книгу “Амі, вже час йти”, де Амі - це сленгова назва американців, а сама назва - адаптація антиамерианського слогана початку сімдесятих. І хоч в назві міститься звертання до американців, воно є скоріше риторичним, оскільки сама книжка промовляє до мешканців Європи і передусім Німеччини. Вона спрямована проти НАТО, США, а також критикує військову допомогу Україні з боку Німеччини. Основна теза книжки - Європі варто вийти з НАТО і таким чином покінчити з впливом США на континент. Ця книга стала бестселлером в Німеччині.

Варто згадати ще один цікавий момент: колонка 2013 року, в якій Оскар жорстко критикує відновлювальну (якщор конкретно, вітрогенеруючу) енергетику, буцімто вона руйнує німецький культурний ландшафт. Така позиція дуже не характерна для лівого табору, але досить добре резонує з правими поглядами. Пізніше негативне ставлення до зеленої енергетики стане частиною програми Блоку Сари Ваґенкнехт.

Друге народження політикині

Нова сходинка у політичний кар’єрі Сари Ваґенкнехт розпочалась у 2011 році, коли вона стала заступником голови парламентської фракції Die Linke. Далі була посада спів-голови фракції і стрімке накопичення політичного капіталу у якості лідера парламентської опозиції.

В березні 2019 Сара раптово оголосила, що через проблеми зі здоров’ям не буде очолювати керівні партійні установи, а через шість місяці склала повноваження лідера парламентської фракції. Її наступницею стала Аміра Мохаммед Алі, яка через п’ять років разом з Сарою залишить Die Linke, щоб стати співголовою новоствореного Блоку Сари Ваґенкнехт.

На виборах до Бундестагу 2021 Сара йшла першим номером в Норд-Райн Весфаллії, хоча вже тоді окремі члени правління Die Linke закликали її зняти свою кандитадуру. Річ у тім що напередодні виборів вийшла друком її нова книга “Самовпевнені”, в які вона критикували громадські організації і рухи класично лівого спрямування, такі як “Fridays for future”, “Black Lives Matter” та “Indivisible” як занадто самовпевнені. Але репутація Сари вже була наскільки високою, що навіть незважаючи на цю критику вона отримала перше місце в списку з підтримкою в 61% голосів.

Цього разу її депутатський термін у Бундестагу 20-го скликання супроводжувався скандалами. Через суперечливі заяви щодо російської війни в Україні, які Сара зробила вже після повномасштабного нападу РФ деякі однопартійці навіть вимагали виключити її з фракції.

В травні 2022 Сара звинуватила Україну в виході з переговорного процесу з РФ після терору військ РФ в Бучі, закликавши продовжити переговори і досягти перемир’я. На той момент війська РФ щойно відійшли з Київщини, Сумщини та Чернігівщини але вже захопили Ізюм, та все ще знаходились на підступах до Харкова і російській армії був конче потрібен час на перегрупування.

Коли згодом, 8 вересня 2022, з трибуни Бундестага, Сара закликала Німеччину припинити санкції проти РФ “найбільшого енергетичного партнера німеччини” вона отримала аплодисменти від частини депутатів Die Linke, а також від частини депутатів AfD. Після цієї промови з лав партії вийшло 809 членів, найбільше за всю історію існування Die Linke.

Впроводж наступних місяців Сара продовжувала виголошувати промови на підтримку російських цілей у війні проти України та організовувати різноманітні громадські акції з вимогами перемир’я.

Аж доки в квітні 2023 Washington post не опублікувала матеріал, в якому йшлось про наявність у журналістів секретних документів, які свідчать про російські плани організувати в Німеччині широку коаліцію, що включала б правих та лівих екстремістів з метою проведення загальнонімецьких протестів проти федерального уряду і його підтримки України. Сара заперечила будь-які зв’язки з РФ, але Spiegel опублікувала докази того, що Сара перебуває у постійному контакті зі своїм колишнім чоловіком, Ральфом, який в свою чергу мав постій контакт з РФ.

У відповідь на це викриття, а може згідно більш давніх планів, Сара облишила спроби вплинути на політичний курс Die Linke і вже через шість місяців заснувала власну політичну партію, в якій поєднались ліві економічні та праві соціо-культурні погляди - Блок Сари Ваґенкнехт. Але ця партія варта окремого тексту.

Наостанок коротко про політичні погляди Сари. Чому коротку? На мою думку, її погляди є у великій мірі залежними від інтересів Кремля, тож аналізувати їх окремо немає великого сенсу. Але все ж.

Сара Ваґенкнехт виступає за “творчий соціалізм” в економічній політиці: це такий соціалізм, де немає ні планової економіки, ні капіталізму, але є ринкова економіка. Не ясно, як це все має працювати, тому без творчого підходу точно не обійтись. Сара також підтримує ще масштабніші соціальні пільги та привілеї, включно з традиційною темою збільшення пенсій і зменшення пенсійного віку. Це все має фінансувати творчий соціалізм. Тобто погляди на економічну політику досить популістичні.

З точки зору сімейних цінностей Сара неочікувано притримується прогресивних поглядів, підтримуючи визнання Німеччиною одностатевих шлюбів.

Сара, на відміну від решти політиків лівого спектру, не підтримує політику “відкритих дверей” і запрошення трудових мігрантів в Німеччину, оскільки бачить в цьому користь індустріальних еліт, які таким чином можуть знижувати заробітну плату. Як без мігрантів наповнювати німецький ринок праці, аби було кому будувати творчий соціалізм - також не дуже зрозуміло.

Тож міграційну політику також можна назвати популістичною, але цього разу в дусі правого популізму. До слова, погляди на політики в питаннях біженців та шукачів притулку у Сари практично ідентичні тим, що їх сповідує AfD. Аналогічно, ставлення Сари до політики ідентичності та інклюзивності є скептичним і наслідує підходи AfD.

Куплять чи ні?

Сьогодні Сара Ваґенкнехт - це багато в чому успішна політикиня, але навіть більшою мірою успішний політичний продукт. Особисті таланти Сари, такі, як гострий інтелект, чудові ораторські здібності, наполегливість та антисистемний шарм, дозволили побудувати привабливий політичний продукт, з вивіреними наративами, заточеними під особливості часу. До послуг Сари такі важливі політичні зв’язки її соратників та підтримка впливових осіб - як в Німеччині, так і закордоном.

Єдина проблема: ціна цього успіху - це власні політичні погляди Сари. Це вже не та наївна і безкомпромісна фанатка максизму, якою вона була ще двадцять років тому. Сара прагне не просто успіху, їй потрібна вирішальна перемога і заради неї вона готова йти на жертви. Так наче Морфус запропонував їй вибрати між двома пігулками: переконання чи перемога. І вона зробила свій вибір. Тепер питання лише в тому, який вибір зроблять німецькі виборці і чи куплять цей красиво упакований політичний тортик, на вершечку якого замість вишеньки причаїлась вовча ягідка.

Ми дізнаємось це вже цього року.

Яка ситуація сьогодні? Згідно опитування проведеного INSA 15-19 січня 2024 партія BSW набирає 7% по Німеччині загалом і отримує значне представництво у Європейському парламенті.

За результатами опитування від 16 січня 2024 від тої ж INSA на виборах до парламенту федеральної землі Тюрінгія BSW набирає 17% голосів і займає третє місце після AfD (31%) та CDU (20%).

До парламенту федеральної землі Бранденбург BSW набирає 13% голосів і займає четверте місце після AfD (28%), CDU (18%) та SDP (17%).