Козаки Хмельницького не змогли штурмом взяти: історія й легенди Збаразького замку

"Еспресо.Захід" розповість цікаву історію 400-літнього замку, як його вдалося зберегти й відновити та чому його варто відвідати.

Про що у статті:

• Виникнення та будівництво Збаразького замку;
• Збаразький замок під час воєнних кампаній;
• Від занепаду до реставрації;
• Замкові легенди та міфи.

Виникнення та будівництво Збаразького замку

Фото: замки Тернопілля

 

Місто Збараж впродовж своєї довгої історії відігравало важливу роль в довколишніх краях. Археологічні дані свідчать, що тут ще 5 тисяч років тому було поселення трипільської культури, а згодом – черняхівської. Тисячу років тому на цьому місці існувало городище Київської Русі про яке згадують давньоруські літописи. На той час – це було поселення Волинського князівства, впродовж своєї історії Збараж більшість часу політично підпорядковувався саме Волині. 

Щодо походження назви міста, серед науковців єдиної думки немає. Хтось стверджує, що слово "збараж" походить від слова "збір". Тобто тут руські князі збирали своїх воїнів. Інші ж думають, що назва походить від праслов’янського слова "бара" – болото, заболочена місцевість.

Та як і в кожному більшому поселенні, в Збаражі також сформувалися свої украплення, а згодом виріс і замок. Перший Збаразький замок звів у 1393 році князь Дмитро-Корибут на Княжій горі в нинішньому приміському селі Старий Збараж. Однак цей замок кілька разів відбудовували й  перебудовували через набіги татар, особливо нищівної руйнації фортеця зазнала в 1474 та 1598 роках.

Щоб мати змогу захистити свої населення, у 1626 році князі спольщеного руського (українського) князівського роду Христофор і Юрій Збаразькі розпочали будівництво нового, більш міцного кам'яного замку. Для проєктування було запрошено відомих італійських архітекторів Вінченцо Скамоцці та Андреа дель Аква. За кілька років виріс замок, який був побудований у стилі ренесанс і мав квадратну форму з довжиною сторони 88 метрів з потужними чотирма бастіонами висотою 23 метри на кожному куті та був оточений глибоким ровом, заповненим водою. Загальна площа замкових укріплень сягала 16 га.

Фото: Вікіпедія

 

Загальний вигляд замку на момент завершення будівництва у середині XVII століття відтворений на гравюрі голландця Вільгельма Гондіуса.

Цікаво, що цоколь мурований із каменю, верх — із цегли, стіни обкладені тесаним пісковиком. Товщина стін 2-го поверху сягає 175 см, на рівні верхнього підвалу — 105 см. Укріплення було оточене ровом 40 м, валом шириною 23 м. З кожного бастіону на кутах ходи вели до палацу. Зі сходу фортецю оточували ліси, стави й болота, із заходу і півночі — високі береги річки Гнізна, з півдня — крутий яр.

Фото: замки Тернопілля

 

На подвір’ї, у північному куті є криниця глибиною 70 м, до якої з підземелля замку веде хід. Підземний хід з’єднував замок з монастирем отців Бернардинів. Криниця збережена в рівній землі. Дещо пізніше було добудовано два крила над частиною казематів, що прилягали до палацу і замок набув Т-подібної у плані форми.

Збаразький замок під час воєнних кампаній

Фото: Вікіпедія

 

Протягом своєї історії Збаразький замок неодноразово ставав об'єктом нападів та змінював власників.

У 1649 році замок опинився в епіцентрі однієї з найвідоміших битв під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького – Зборівської битви. Облога Збаража тривала понад шість тижнів. Українські козаки та їхні союзники, татари, намагалися захопити замок, де перебувала польська армія. Попри значну перевагу в кількості, козаки не змогли здолати міцні стіни замку, а основні сили Хмельницького, так і не розгромили армію короля Речі Посполитого, який поспішно підписав мирову з кримським ханом і таким чином козаки не мали можливості повністю розбити поляків. Та в будь-якому разі, це призвело до підписання Зборівського мирного договору, який офіційно засвідчив про появу на карті нової самоврядної політичної одиниці у своїх окреслених кордонах – Гетьманщини. До речі, облогу замку в 1649 році описав відомий польський романіст та лауреат Нобелівської премії з літератури Генрик Сенкевич у книзі "Вогнем і мечем".

Фото: Вікіпедія

 

Під час чергової війни Речі Посполитої з Османською імперією, у 1675 році фортецю у Збаражі було сильно пошкоджено турецько-татарським військом під проводом Ібрагіма Шишман-паші. Польське військо у серпні 1675 року за допомогою 30 гармат відбило два штурми турецьких військ, але через затяжну облогу, селяни були невдоволені, тому здали замок туркам, які пообіцяли зберегти життя всім. Однак вони не дотрималися свого слова і всіх перерізали та дуже пошкодили замкові укріплення.

Після смерті останнього з роду Збаразьких, замок почав переходити з рук в руки різних польських шляхетських родів, зокрема був в руках Вишневецьких. Та з початку  XVIII століття замок почав належати чи не найбагатшій польській шляхетській сім’ї Потоцьких, які згодом перетворили замок на свою резиденцію. Тоді фортеця поступово втратила своє оборонне призначення. Особливо після "Війни за польську спадщину", коли замкові укріплене зазнали чергових руйнувань через дії росіян.

Фото: Вікіпедія

На початку ХІХ століття родина Потоцьких продала замок родині Любомирських. В 1837 році польський генерал Юзеф Бем відкриває в замку цукроварню, яка в 1896 році згоріла. На початку ХХ століття через наступ росіяни в часи Першої світової, австрійці підірвали каземати, а нові завойовники розібрали дах і стелю на паливо.

Від занепаду до реставрації

Фото: Вікіпедія

 

У міжвоєнний період замок був сильно занедбаний і пошкоджений. У 1930-х роках з ініціативою відбудови замку виступила Асоціація офіцерів запасу Республіки Польща. Частково вони відновили його і мали плани відкрити тут гімназію. Однак Друга світова переписала ці плани. Як російські, так і німецькі снаряди призвели до того, що у 1945 році Збаразький замок був частково зруйнований і мав жалюгідний вигляд.

У повоєнний період в замку містилися карцери НКВС, де знищено десятки українців, тіла яких скидали до криниці на подвір'ї замку та заливали бетоном. На початку 1990-х років останки було перепоховано на цвинтарі місцевими мешканцями.

У 1958 році уряд УРСР прийняв рішення про реставрацію замку. Та відбудова почалася аж в 1965 році та тривала до 1985 року, вдалося відновити центральну палацову частину і пристосувати її під культурно-спортивний комплекс.

Вже за незалежної України у 1994 році в палаці Збаразького замку розмістився краєзнавчий музей. Цього ж року Збаразький замок став архітектурною пам'яткою, новоствореного Державного історико-архітектурного заповідника міста Збаража. В січні 2005 року заповіднику надано статус національного.

Десятки років у замку відбувалися реставраційні роботи, які офіційно завершилися аж у 2019 році. Таким чином вдалося зробити з частково зруйнованого замку цікаве туристичне місце, яке стало окрасою як Збаража, так і всієї Тернопільщини. Однак пені роботи досі тривають. Наприклад, у 2021—2022 роках оновили перехідний міст та внутрішні стіни рову, які прилягають до оборонного валу фортифікаційної споруди.

Фото: замки Тернопілля

Фото: замки Тернопілля

 

Тож після тривалих реставраційних робіт, замок відкрито для відвідувачів і він служить важливим культурним і туристичним об'єктом. У його залах розміщені музеї, де можна побачити експозиції, присвячені історії замку та регіону, середньовічну зброю, предмети побуту та мистецтва.

Замкові легенди та міфи

Фото: замки Тернопілля

 

Збаразький замок — це не лише унікальна архітектурна пам'ятка, але й жива історія, що зберігає в собі безліч таємниць і легенд, які приваблюють туристів. Його мури пам'ятають буремні часи битв і тріумфів, а сучасні експозиції дають змогу зануритися у минуле та відчути дух епохи.

Підземні ходи замку

Збаразький замок, як і багато старовинних споруд, оповитий своїми легендами. Одна з найвідоміших розповідає про підземні ходи, що з'єднували замок з іншими фортифікаціями в регіоні, зокрема з Вишневецьким палацом, що за 25 км від нього. Кажуть, що в часи облоги ці підземні тунелі використовували для доставки провізії та підкріплення.

Плач замурованої Анни

Фото: замки Тернопілля

 

Власники й будівничі Збаразького замку Юрій та Христофор Збаразькі були неодружені. Але у кожного з них були кохані жінки. І ось одного разу князь Христофор закохався у молоду дівчину красуню Анну, яка своєю вродою дуже була схожа на його маму -  княгиню Анну Четвертинську. Вони кілька місяців зустрічалися, і  одного разу вона призналася йому, що чекає дитину. Князь Христофор одружуватись не захотів - вона плакала, благала його одружитися, але це в його плани не входило. Дівчина від горя і смутку збожеволіла. Коли йому набридли  її прохання і сльози, він наказав замурувати її у підземеллі замку.

Гіди розповідають, що навіть зараз, майже через чотири століття після Збаразьких подій, після опівночі у замку іноді  можна почути стогін та плач Анни.

Фото: замки Тернопілля

 

Тож, Збаразький замок відкритий для відвідувачів цілий рік: з 1 жовтня по 1 травня – з 9:00 до 18:00, а з 1-го травня по 1-жовтня замок відкриває свої двері з 9:00 до 20:00.

Читайте також: Підземні тунелі з’єднували з Галичем: таємнича історія й легенди Станиславівської фортеці