Пам’ять / Думка

Памʼять 

Новий фільм Венеційського та Каннського призера Мішеля Франко – «Памʼять» 

Після приголомшливого «Нового Порядку» за який він отримав Срібного Лева та доволі нейтрального «Sundown» автор вирішив взятися за тему деменції. 

Темпоритмічно ми маємо ту саму історію, що і з «Sundown». Стрічка доволі помірно та не кваплячись розповідає історія в якій нібито історії й немає. Сильвія (яку грає Джессіка Честейн та як завжди видає гарний перформанс) – жінка, яка працює у центрі допомоги людям та вже багато років кинула пити, проте досі ходить до анонімних алкоголіків. Вона веде доволі відлюдне життя та живе разом зі своєю донькою. І ось одного разу вона йде на зустріч випускників та зустрічає Сола (його грає Пітер Сарсґаард), який прямує за нею аж додому та засинає на її порозі. На ранок виявляється, що Сол хворий на деменцію та памʼятає окремі частини свого життя. Сильвія відчуває провину та вирішує зустрітися з Солом знову і так вони починають проводити з ним час і вона одна з небагатьох людей, яку він пам’ятає. 

За цю роль Пітер Сарсґард отримав кубок Волпі – акторську премію Венеціанського фестивалю. Тут сказати нічого – гра сильна, проте якщо ви бачили шикарний «The Sound of Silence» з Санденсу 2019, то це та сама амплітудність від нього. Помірна та тепла меланхолія – це ключовий момент його перформансів такого плану.

Про це і є фільм. Про складні долі двох персонажів, яким не дуже поталанило у житті. Чи радив би я його дивитися? Так! Але будьте готові до неквапного темпу, а також відсутності централізованості історії, бо це більше історія про «slice of life».

У всякому разі це хороше та спокійне кіно, яке варто вашої уваги.