Пожежі в давньому Львові. Частина друга
Пожежі в давньому Львові. Частина друга

Пожежі в давньому Львові. Частина друга

Панорама Львова Абрагама Гоґенберґа/Ауреліо Пассаротті, 1617-1618
Панорама Львова Абрагама Гоґенберґа/Ауреліо Пассаротті, 1617-1618

Продовжуємо знайомити читачів із статтею про пожежі у давньому Львові. Друга частина публікації була надрукована  у часописі “Українські вісти” (№ 92 від 27.04.1937 р.). Першу частину можна прочитати тут.

Правопис публікації залишаємо оригінальним

Мартин Груневег. Високий замок
Мартин Груневег. Високий замок

Пожежі в давному Львові

Був теплий і погідний второк; західній вітер змагався чимраз дуще. Наближався вечір і місто затихало. Нечайно, о годині 7 вечора в броварі на розі нинішних улиць Вірменської й Рутовського, появилися полумяні язики. Не вспіли ще дзвони вдарити на ґвалт, як полумя обняло цілий бровар і сусідні за будування. Довготрівала спека підготовила пальний матеріал як слід. Скорше, аніж можна було кинутися на рятунок, обняло полумя вулиці Пекарську, Краківську й Вірменську з одного, та Замкову, Галицьку й Шевську з другого боку. Дві могутні струї полумя злилися небаром понад Ринком, а відтіля понеслися мов гураґан на Високий Замок і Знесіння. Про рятунок не було мови. Доми, церкви й монастирі, товарові магазини й міські та державні установи потонули в морі полумя. Не обійшлося й без жертв у людях. А коли ранним-ранком глянули львовяне на рідне місто, побачили безладну куцу згарищ, понад якими здіймалася чудом збережена ратушна вежа й «радецькі кімнати» з міським архівом. Одчай погорільців переходив спроможність видержання людських нервів. З одчаю теж зродилася думка – покинути пожарник й шукати нового пристановища, але згодом привязання до рідного клаптика землі побідило. Працею міщан й творчістю цілої валки італійських каменярів, будівничих, повстає на згарищах середньовічного Львова -ренесансовий Львів. Його теж обличчя збереглося до наших днів в більшости видатніщих памятників (Волоська церква, монастир Бенедиктинок, Корняктівська палата й Чорна камениця в ринку та каплиці Боїмів і Кампянів біля латинської катедри).

Описана в горі пожежа була найбільшою з катастроф, але далеко не останньою.

Шпиталь Святого Духа на панорамі міста З. Розвадовського. Фото з http://photo-lviv.in.ua/shpytal-svyatoho-duha-chotyry-storichchya-istoriji/
Шпиталь Святого Духа на панорамі міста З. Розвадовського.

Вже в 1564 р. вечором у Великий Четвер, знялася в стайні, біля латинської катедри пожежа, яка знищила південню полосу ринку, краківську вулицю, шпиталь св. Духа з каплицею, костел Чесного Хреста та Низький Замок, разом з забудуваннями.

Підчас чергової пожежі в 1571 р. погоріла майже вся жидівська дільниця (Зарваниця), а разом з нею і Руська вулиця з Успенською церквою та ґотицьке склепіння домініканського монастиря.

Десять літ згодом, пожежа, яка знялася в броварі майстра Шимона знищила сім домів.

В 1584 р. погоріло на Галицькому передмістю 36 домів. Велику пожежу занотували міські акти під 1596 р.

Зображення вежі Корнякта у 1618 році
Зображення вежі Корнякта у 1618 році

Дня 26 березня 1616 р. знову нещасна жидівська дільниця дала провід до пожежі, що перекинулася на Руську й Вірменську вулицю. Тоді то погоріла Корняктівська вежа та будинок Ставропіґії з друкарнею.

Виїмкова своїми розмірами пожежа навістила львівські передмістя в 1623 р. Тоді то по перебільшеним обчисленням сучасників мало погоріти 1200 домів, а з ними костел Марії Сніжної, монастир і костел Бенедиктинок, українські церкви Миколи, Федора, Преображенська, Онуфріївська та Пятницька та вірменський монастир Анни.

Під свіжим вражінням цеї катастрофи, видав львівський магістрат заборону передміщанам будуватися в сусідстві городських мурів блище, аніж на 400 ліктів.

В 1626 р. невідомо вже котрий раз з черги вигоріла майже вся жидівська дільниця.

Церква Богоявлення (вгорі) та Благовіщення. Фрагмент панорами Львова 1772 року
Церква Богоявлення (вгорі) та Благовіщення. Фрагмент панорами Львова 1772 року

В 1637 р. вигоріла велика частина галицького передмістя з церквою Богоявлення й костелами. Тоді то передміщане звернулися до львівських «конзулів» з прозьбою про дозвіл на мурування під домами камяних пивниць, чого їм досі не було вільно робити.

(Д. б.)

Джерело матеріала
loader