Від «Жайворонків» до національного героїчного наративу

Серед творів одного з найбільш досвідчених сучасних українських скульпторів Любомира Яремчука, який 15 серпня святкує свій 70-річний ювілей, двофігурна композиція «Жайворонки» стійко утримується як основний знаковий ідентифікатор автора.

Натомість з часу її появи (1981) проминуло більше 40 років, до переліку професійних досягнень мистця додатися й образи святого Луки, князя Ярослава Мудрого, короля Данила, гетьманів Івана Мазепи, Петра Конашевича-Сагайдачного, Лесі Українки та Івана Франка, Михайла Грушевського, Миколи Міхновського, полковника Дмитра Вітовського, Івана Горбачевського, композиторів Володимира Івасюка, Андрія Гнатишина, артистки Лариси Кадирової, багато десятків проникливих алегоричних жіночих образів…

Про композиційні підходи, пластично-образні «ключі», експресивність манери ліплення, вправність оперування різними матеріалами і техніками скульптури Любомира Яремчука уже можна укладати фахові посібники. Його станкова і монументальна пластика дивує метафоричною промовистістю і прискіпливістю формального вислову.

Народився Любомир Яремчук 15 серпня 1954 року у м. Судова Вишня на Львівщині, навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша та Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва.

Профільний педагог – Дмитро Крвавич, який став для нього, як і для цілої генерації львівських скульпторів 1960-1980-х років свого роду провідником до глибших пізнань природи пластики у вимірі авторської екзистенції.

Широкий алегорично-смисловий простір скульптури Любомира Яремчука потребує спеціальних мистецтвознавчих студій. На його творчій методології навчається сучасна творча молодь, для якої він як педагог дарує свої багаті фахові знання.

Невеликий репродуктивний ряд з його великого доробку дасть змогу побачити силу обдарованості мистця і педагога, одного з кращих репрезентантів львівської школи скульптури кінця XX – початку XXI століть.

Роман ЯЦІВ