«Якщо ми стаємо на шлях “мороку”, то ризикуємо втратити нашу людяність»: Олександра Панкова та Ірина iSky про фільм «Конотопська відьма»

У кінотеатрах стартували покази фільму-помсти «Конотопська відьма». За результатами першого вікенду прокату касові збори кінострічки сягнули майже 12 мільйонів гривень — це стало кращим стартом 2024 року серед українських прем’єр.

В основі сюжету «Конотопської відьми» ― містична історія прадавньої відьми з Конотопу, яка завдає мученицької смерті загону окупантів, що вбили її коханого. Охоплена жагою до помсти, відьма розпочинає свій кривавий шлях розплати.

Ще до початку прокату у суспільстві точилися дискусії стосовно сцен насильства у фільмі, адже це перший український ігровий фільм, знятий про події повномасштабної війни, що містить реалістичні сцени насильства, зокрема ― зґвалтування.

«Думка творців однозначна ― це на часі, адже ніхто не може цензурити чи змушувати кінематограф помʼякшувати зображення злочинів у такому форматі, як художнє кіно, яке має найвищий потенціал поширення світом і донесення меседжу про звірства рашистів. Обраний нами жанр, вікове обмеження аудиторії та всі необхідні попередження у фільмі, як і межі законодавства, дозволяють нам зобразити звірства та злочини окупантів в кадрі без “помʼякшення”, щоб закарбовувати це у свідомості глядача», ― зазначила продюсерка фільму Ірина Костюк.

Творці наголошують, що фільм може бути складним для сприйняття, особливо для тих, хто зіткнувся з насиллям у реальному житті. Саме тому стрічка містить відповідні попередження, а команда долучається до ініціатив, які допомагають відкрито говорити про проблеми насильства. FILM.UA спільно з Олександрою Панковою, яка зіграла роль постраждалої від зґвалтування у фільмі, ініціювали інформаційну кампанію. За словами акторки, на роль вона йшла свідомо, адже мала за мету, зокрема, пропрацювати власну травму. Дівчина вбачає у цьому власний маніфест і, заручившись підтримкою художньої команди фільму, зокрема художниці з костюмів та чинної військової фотографині Ірини iSky, створила візуальний образ на підтримку потерпілим від насильства, який представила на допрем’єрному показі стрічки.

Ми поспілкувалися з Олександрою Панковою, яка зіграла у фільмі роль Каті, та художницею з костюмів до фільму Іриною iSky.

Олександра Панкова,  акторка 

Моя героїня Катя ― це художній образ, який втілює в собі всіх жінок, які стали потерпілими від насилля зі сторони окупантів. Вона зробить те, що хотіла б, напевно, кожна українка зараз. 

Поділися залаштунками знімань. Як відбувалося фільмування сцен за твоєї участі?

Під час знімань однієї зі сцен я випадково отримала травму голови ― партнер вдарив мене прикладом по потилиці (Ред. ― кадр однієї зі сцен у фільмі), що спричинило немаленький струс мозку. І перше, що я спитала, коли змогла ясніше думати, було: «Чи був кадр?». Те, що я отримала травму, навіть не одразу зрозуміли на майданчику, тому сцену продовжували знімати до стопу. Пізніше це мені нагадало Ді Капріо зі склянкою: коли ти всупереч усьому маєш дограти сцену до кінця.

Партнери чудові! На екрані ви бачите мерзенних окупантів, але в житті це наші чуйні українці, тому їм також давалась ця сцена нелегко, і вони робили все, щоб мінімізувати мою психологічну травматичність. Ваню Шарана (Ред. ― грає одного з окупантів у фільмі) я знаю вже 8 років, тому якоїсь складності в пошуку партнерства у нас не виникло, і після кожного дублю сцени зґвалтування ми обіймались, скидаючи баласт персонажів. Йому було це грати не менш складно за мене.

Також фінальна сцена моєї героїні у фільмі знімалась 29 грудня ― на той час наймасовіший обстріл Києва. Тому в цей день люті задля розправи з окупантом у мене було достатньо. Памʼятаю, що було холодно, але я була настільки сконцентрована на справі, що майже цього не відчувала.

 

Чи задоволена ти результатом? Що, на твою думку, має зрозуміти глядач після перегляду цього фільму ― зокрема, сюжетної лінії твоєї героїні?

Так. Зважаючи на обставини, за яких ми знімали та за яких я грала, ― я задоволена. На мою думку, глядач має розуміти, що якщо ми стаємо на шлях «мороку», то ризикуємо втратити нашу людяність. Тому маємо допомагати нашим захисницям та захисникам ділом, а не пустими скаргами на все, що відбувається навколо. Це і є фінал всієї картини, коли зʼявляються наші прекрасні Захисники. Відьма допомогла і зуміла не втратити себе.

Щодо моєї героїні ― глядач має памʼятати, що це було не давно, це відбувається зараз. Люди в окупації та полоні потерпають від страшних тортур і знущань, і ми маємо пам’ятати це. Ще один страшний злочин, про який має знати світ.

Спеціально до премʼєри ти підготувала незвичний образ. Як виникла ця ідея? Чому звернулася саме до команди художників фільму?

Однієї безсонної ночі я зрозуміла, що не можу прийти на прем’єру у звичайному костюмі, я маю використати цю можливість 一 ще раз сказати про недопустиме насилля не тільки в фільмі, але й у житті. Я звернулась саме до команди фільму з декількох причин: у нас немає дизайнерів, які висвітлюють ці проблеми через елементи у своєму одязі; я безмежно люблю і довіряю цим людям. Ірина iSky 一 наша військова, жінка, яка підтримувала мене на зніманнях і консультувала мене стосовно дівчат, які пережили насильство під час повномасштабного вторгнення, бо вона мала досвід спілкування з ними. Усе, що робить Ірина, викликає в мене захоплення: як вона працює з культурною спадщиною та поєднує це з сучасністю! Назар Невський 一 це неймовірно талановитий художник з гриму, його роботи вражають. Назара я знаю вже декілька років, і це та людина, якій я довіряю в художніх гримах. Вважаю, що у нього дуже велике і гучне майбутнє;

Для кожного з нас це була важлива акція, це про особисте. І я дуже вдячна за те, що команда погодилася та зробила свій внесок в непросту тему.

Що особисто ти вкладала в цей образ і цю кампанію?

Я не приймаю насилля в жодному його прояві, фізичне чи психологічне 一 воно недопустиме. Проте так сталось, що я теж стала потерпілою. В підлітковому віці це була спроба зґвалтування.

Моя психіка це заблокувала, я не памʼятала про це багато років, поки в якийсь момент це не виплило у свідомості, коли я була нарешті готова з цим зіткнутись і пропрацювати. У повнолітньому віці це вже було два зґвалтування. Декілька років я запевняла себе в тому, що хотіла цього, бо прокручувала в голові обставини та все те, що мені казали після. Але в якийсь момент прийшов час визнати, що все було не так.

Бо коли ти кажеш «ні» або не даєш згоди, але це стається 一 ти не винна і ти НЕ хотіла цього.

Це те, що я вклала в цей образ. Тому своїм виходом я хотіла підтримати жінок, які також стикнулись з цим і показати власним прикладом, як важливо рухатись далі. Бо якби не було цього руху, я б зараз не давала це інтервʼю.

Що можеш порадити дівчатам, спираючись на власний досвід, які стикнулися з насильством в реальному житті? 

Я досі несу в собі тригери пережитого, але з цим можливо жити. Варто памʼятати, що ви не жертви, ви 一 потерпілі. Не бійтесь говорити про це, не бійтесь йти та звертатись до спеціалістів, це допоможе вам швидше загоїти рани. Знайдіть якусь справу до душі, у яку ви зможете сублімувати свій стан. Для мене особисто такою справою стало  акторство. Завдяки йому я маю можливість стикатись з цим і, проживаючи, відпускати. Тому найголовніше 一 не боятись йти і не звертати увагу на засудження з боку інших. Ви в себе одні, тому бережіть себе і робіть так, як відчуваєте!

Ірина iSky, художниця з костюмів

Як тобі вдавалося поєднувати військову справу та роботу над фільмом?

Завдяки моїм людям: це чоловік, з яким ми разом служимо, це моя вірна команда, яка завжди мене підтримує: коли я на фронті, вони допомагають в тилу. Це мої друзі та підписники, які надсилають мені будь-які штуки, які я прошу. А також командир, який дає можливість поєднувати службу і творчість, та продюсери фільму, які довіряють.

В основі всіх промоматеріалів до фільму 一 рунний оберіг, що поєднав у собі елементи вишивки Конотопського регіону та «шолом жаху». Як прийшла ідея його створити? Що саме він символізує?

Про «шолом жаху» знаю зі служби. Цей знак часто використовують військові на шевронах, бʼють татуювання, роблять принти тощо. «Шолом жаху» був створений з метою нагнати на ворога панічний страх настільки сильний, що ті впадали в ступор на деякий час. 

Вишивка 一 це набір унікальних українських символів, які створювалися й змінювалися протягом багатьох століть. Поєднавши ці два елементи,  я хотіла створити символ обʼєднання військових та цивільних як найсильніший захист для носія цього унікального знаку. Оскільки наша відьма з Конотопу, то саме елемент вишивки цього регіону я помістила в центр руни. 

В цей знак я закладала непохитну волю та любов до своєї спадщини усіх українців. Поєднання таких сильних та сакральних елементів вестиме нас до перемоги.

Твоя робота продовжилася вже для премʼєрного показу. Разом із командою ти створила ніжний, проте символічний образ для Олександри Панкової. Як довго тривала робота над сукнею? Які образи вдалося втілити в дизайні? 

Олександра написала мені, що хоче на допремʼєрному показі порушити питання жінок, що пережили насилля. Мені дуже близька ця тема з дитинства, тому я без вагань погодилась створити цей образ. Мені хотілось зобразити Олександру у вигляді красивої жіночної пташки з оголеною спиною, де були б видні шрами як символ того, що акти насилля над жінкою завжди будуть з нею, і це впливає на все її життя. Та попри це такі жінки мають знати, що вони все одно красиві, вони розкішні, вони мають право на щасливе життя, вони можуть досягти в житті успіху. Вишиті ластівки на грудях, що несуть у своїх дзьобиках гілочки 一 це символ сили таких жінок. Як пташка будує нове гніздечко, так і жінки будують своє нове життя після травми.

Сумочка у вигляді розчавленої калини саме для того була створена, щоб передати моральний і фізичний стан, який переживаєш після зґвалтування. Ми черпали інформацію, консультуючись з істориками, які мають джерела, що вказують на те, що у наших предків розчавлена калина була символом втрати цноти.

Вдячна усій команді, яка відчула цей образ і допомагала у створенні. Олександрі вдячна за ініціативу і втілення. Я завжди готова підтримати жінок!