Балерина. Думка от Антона Фролова
Балерина. Думка от Антона Фролова

Балерина. Думка от Антона Фролова

Синопсис офіційний: Події спін-офу розгортаються у всесвіті Джона Уіка, хронологічно між третім та четвертим фільмами основної франшизи.

У центрі сюжету — Руні (Ана де Армас), молода наймана вбивця та талановита балерина, вихована в традиціях злочинного синдикату “Руска Рома”. Коли її родину жорстоко вбивають, вона вирушає на смертельно небезпечну місію, щоб вистежити та покарати винних.

Керуючись жагою помсти, Руні використовує свої унікальні та смертоносні навички, відточені роками виснажливих тренувань. Її шлях перетинається зі знайомими постатями кримінального світу, що змушує її зіткнутися не лише із зовнішніми ворогами, але й з власним темним минулим, щоб стати досконалою зброєю відплати.

Твіт рецензія: Фільму б відразу в каталог Netflix, а не паразитування на франшизі “Джон Вік”

Служба не дозволяє відвідувати кінотеатр, тому в перший день відпустки я одразу подався до кінозалу. Новий застосунок «Планети кіно» знову не захотів продавати мені квитки, тож довелося йти в «Мультиплекс» на «Балерину».

Перші кадри дещо вибили з колії. Я, мабуть, у голові налаштувався на інший фільм — «Пункт призначення: Родове прокляття», тому перші 3-5 хвилин видалися просто дивними. Далі все пішло набагато легше. Ця моя розгубленість, можна сказати, врятувала початок фільму. Проте одразу впадали в око шаблонність і відверте небажання працювати над сценарієм — вочевидь, із розрахунком на те, що екшн усе врятує.

Так мені й не зрозуміло, чому фільм має назву «Балерина». Головна героїня зовсім не використовує цю свою особливість. Вона могла бути ким завгодно, але чомусь важливою була саме балерина. Мені вбачається в цьому лише чергове підлещування до культури країни, яку не називають.

Організація «Руска Рома» — геть незрозуміла. Ми так і не розуміємо, хто є хто в цій структурі, яка її спеціалізація та в чому полягає конфлікт між Бабою Ягою та очільницею «Руска Рома». Я гадав, що після «Джона Віка 3» нам нададуть більше інформації для розуміння.

Взагалі, франшиза «Джон Вік» з першого фільму виглядала як екранізація сценарію гри-бойовика від першої особи. Готелі, собаки та вороги — просто необхідні елементи, щоб зацікавити глядача.

На жаль, «Балерина» навіть за цією логікою виглядає як провал. Недарма Чед Стахелскі допрацьовував фільм, переробляв сцени. І йому вдалося. Хореографія боїв на рівні, їх приємно потім переглядати в нарізках, рілсах та тіктоках. Але не більше.

Мені справді було нецікаво спостерігати за героїнею Ани де Армас. Її поява в останньому «Бонді» була цікавішою та захопливішою, і навіть її балетні навички там розкрито повніше. Постановники «Бонда», вочевидь, набагато краще розуміють, як використовувати Ану…

Із цим можна було б змиритися, якби автори робили просто бойовик. Але ж ні. Художники-постановники насичують кадр предметами мистецтва для глибшого контексту, роблять тонкі відсилання до минулого й сучасності. Це величезна робота, яку, на жаль, не було виконано над сценарієм.

Тож мені не вдалося отримати задоволення від фільму. Хоча всі складові успіху були на місці: світ Джона Віка, харизматична Ана де Армас… Та не склалося. Категорично не рекомендую: -+.

Джерело матеріала
loader