Голоси, які варто чути: Ветерани та актори створюють нову культуру турботи у виставі “Сам на сам”

У п’ятницю, 7 листопада та суботу, 8 листопада 2025 року о 18:00 у Львівському академічному театрі ім. Леся Курбаса (вул. Леся Курбаса, 3) відбудеться прем’єра вистави “Сам на сам”. Постановка, створена в межах проєкту «Голоси, які варто чути», розповідає про шлях ветерана, який після поранення заново вчиться жити, стояти та говорити.

Постановка є результатом унікальної співпраці: у ній задіяні шість виконавців, з яких четверо – ветерани (серед них і автор п’єси Михайло Фатєєв), та двоє професійних акторів львівських театрів, які також мають військовий досвід. П’єса, написана ветераном Михайлом Фатєєвим під час його реабілітації після кульового поранення у хребет, триває 60 хвилин. Це вистава з віковим цензом 18+, що народилася на волонтерській ініціативі «Театр Незламних», яка проводить творчі зустрічі та воркшопи для ветеранів у центрі реабілітації Unbroken.

Драматургом вистави “Сам на сам” є ветеран 103-ї Львівської бригади ТрО Михайло Фатєєв, який на власному досвіді болю, реабілітації та віри в життя досліджує внутрішній світ людини, що повертається з фронту. П’єса народилася під час його реабілітації. Режисером-постановником є Олег Онещак — актор Театру Курбаса, педагог і військовослужбовець ЗСУ.

Як зазначає режисер Олег Онещак, “В цій п’єсі, окрім ветеранського напрямку, є ще одна дуже важлива і красова річ – вона написана про любов і про вдячність… ті, хто прийде дивитись виставу зможуть зрозуміти, наскільки важлива допомога для ветерана, який повернувся з війни. Допомога не лише фінансова, але й допомога словом чи подякою. Це насправді дрібниці, які неймовірно важливі.”

Проєкт «Голоси, які варто чути» є довгостроковою мистецькою платформою для ветеранів, ініціатива «Театр Незламних» продовжує свою роботу, а в межах проєкту планується створення аудіоверсії вистави, що буде поширена на цифрових платформах. Ця постановка є важливою віхою у формуванні нової культури турботи та суспільного діалогу про досвід війни, демонструючи, що театр може бути живим простором соціального зцілення та реінтеграції.

Наталка СТУДНЯ