Ніч, що змінила карту: Як 1400 вояків проголосили державу у 200-тисячному Львові
Ніч, що змінила карту: Як 1400 вояків проголосили державу у 200-тисячному Львові

Ніч, що змінила карту: Як 1400 вояків проголосили державу у 200-тисячному Львові

“І ратуш обеспечують наші стрільці” – Степан Гайдучок. Листопад 1918 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Рівно о 4:00 годині ранку 1 листопада 1918 року [3.6] Львів прокинувся українським. Цей блискавичний збройний виступ, відомий як Листопадовий Чин (або Листопадовий Зрив), назавжди увійшов в історію як одна з найбільш організованих та рішучих державотворчих акцій ХХ століття. Він ознаменував народження Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) [1.2].

Але що стояло за цією ідеальною військовою операцією? Хто наважився кинути виклик геополітичному хаосу і численній польській громаді міста? І чому ця блискуча перемога тривала так недовго?

Львів, листопад 1918 р. Під світлиною підпис Степана Гайдучка: “Бувше австрійське намісництво Галичини з українською хоругвою. Осідок української цивільної влади в листопаді”. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).
Львів, листопад 1918 р. Під світлиною підпис Степана Гайдучка: “Бувше австрійське намісництво Галичини з українською хоругвою. Осідок української цивільної влади в листопаді”. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Передвісники Зриву: Чому 1 листопада, а не пізніше?

Крах Австро-Угорської імперії у жовтні 1918 року створив вакуум влади, який національні рухи почали заповнювати. Українська Національна Рада (УНРада), проголошена у Львові 19 жовтня 1918 року [1.1], вела переговори про мирну передачу влади. Політики діяли повільно, сподіваючись на легітимність.

Саме ця нерішучість створила критичну небезпеку.

Інтригуючий факт 1: Польська Ліквідаційна Комісія, метою якої було встановлення польської влади у Східній Галичині, мала прибути до Львова саме 1 листопада. Це стало критичною точкою: дія або поразка. Українські військові не могли допустити, щоб поляки випередили їх, і тому вирішили діяти негайно, попри не до кінця готові політичні структури [3.6].

На той момент більшість адміністративних посад у Львові займали поляки, а самі українці становили лише близько 20% населення міста, тоді як поляки — близько 40% [3.4]. Ці цифри робили план перевороту вкрай ризикованим, майже самогубним.

Геній Дмитра Вітовського: Відвага проти дипломатії

Головним рушієм і організатором військового виступу був двадцятирічний сотник Дмитро Вітовський (1887–1919), який очолив Військовий Комітет (згодом перейменований в Українську Генеральну Команду) [3.6]. Його штаб розмістився у старовинному Народному Домі на вулиці Театральній, 22 [2.1, 3.6].

Дмитро Вітовський

Інтригуючий факт 2: Вітовський, відчуваючи вагання і страх цивільних політиків, взяв на себе всю повноту відповідальності. На запитання членів УНРади, чи має він гарантії успіху, він, за спогадами, відповів легендарною фразою, що увійшла в історію: «Якщо сьогодні не опануємо Львова, то завтра його опанують поляки!» [3.8, додаток].

Саме в Народному Домі в ніч на 1 листопада українське командування зібрало сили. До складу загонів увійшли переважно українські військові австро-угорської армії та Січові Стрільці, що налічували всього близько 60 старшин і 1400 вояків [3.6].

Площа Ринок та ратуша у перші листопадові дні 1918 року
Площа Ринок та ратуша у перші листопадові дні 1918 року

Адреси, які стали стратегічними мішенями

Операція була проведена з ювелірною точністю і вражаючою швидкістю, за принципом «захопити й утримати».

  1. Ратуша (пл. Ринок): Першим і найважливішим символічним жестом стало встановлення синьо-жовтого прапора на вежі Ратуші. Це сталося о 6-й годині ранку 1 листопада [3.2, 3.6].

    Інтригуючий факт 3: Українські вояки захопили Ратушу, а четар (нині лейтенант) Григорій Трух не просто взяв комендатуру, а й арештував австрійського генерала Пфеффера, демонструючи повний перехід влади [3.5].

  2. Головний залізничний двірець (пл. Двірцева, 1): Стратегічний ключ до підкріплення був зайнятий одним з перших [3.6].

    Інтригуючий факт 4: Захоплення вокзалу було критично важливим! Вже по обіді 1 листопада сюди дістався перший транспорт із близько 800 вояків Українських Січових Стрільців (УСС) — перше велике підкріплення для захисту щойно проголошеної держави [3.1].

  3. Пошта, Банк, Намісництво та Летовище: Усі ключові адміністративні та комунікаційні центри перейшли під український контроль [3.6].
  4. Казарми (вул. Лисенка, 12): Тут було сформовано Перший Львівський піхотний полк імені князя Лева, що підкреслювало державницький, а не тимчасовий характер Чину [2.1].
“Вхід до “Народного Дому” при вул. Театральній. Там містилася українська військова команда і там містився військовий комітет перед захопленням влади у Львові. З військового погляду незручне місце для керування боями” – Степан Гайдучок. Восьмий зліва у військовому однострої Іван Боберський. Львів, листопад 1918 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).
“Вхід до “Народного Дому” при вул. Театральній. Там містилася українська військова команда і там містився військовий комітет перед захопленням влади у Львові. З військового погляду незручне місце для керування боями” – Степан Гайдучок. Восьмий зліва у військовому однострої Іван Боберський. Львів, листопад 1918 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Нейтралітет, що врятував операцію

Однією з найбільших несподіванок стало забезпечення нейтралітету неукраїнських військових підрозділів, що квартирувалися у Львові.

Інтригуючий факт 5: Завдяки завчасній підготовці та спеціально надрукованим угорською мовою листівкам, загони поручика Іллі Цьокана змогли домовитися з угорськими солдатами, які розміщувалися у школі ім. Конарського (район сучасної вул. Зиблікевича). Угорці оголосили про свій нейтралітет [2.3].

Підрозділи австрійців, німців та угорців здебільшого дотрималися нейтралітету, що дозволило провести початковий етап повстання майже безкровно [3.4, 3.5]. Це вберегло невеликі українські сили від катастрофи.

Львів, листопад 1918 р. Під світлиною підпис Степана Гайдучка: “Українська стійка як охорона українського уряду”. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Війна за місто: Кривавий фінал “Зриву”

О 7:00 ранку 1 листопада Дмитро Вітовський відрапортував УНРаді: “Влада у Львові в наших руках” [3.6]. Українська держава, яка отримала назву Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) 13 листопада [1.2], була проголошена на території площею понад 70 тис. км² [3.5].

Але польська сторона, яка вважала Львів своїм історичним центром, не змирилася. Вже надвечір 1 листопада розпочався польський збройний опір [3.7].

Інтригуючий факт 6: Перші осередки польського опору розмістилися у Будинку техніків (тепер вул. Горбачевського) та Школі імені Сенкевича (нині вул. Залізняка, 21) [3.5]. Ці загони, що складалися з місцевих поляків, чудово орієнтувалися в забудові, тоді як українські вояки були переважно вихідцями з сіл [1.1, 3.4].

Почалися жорстокі вуличні бої. Це стало початком Українсько-польської війни.

Інтригуючий факт 7: Українська Галицька Армія (УГА), яка народилася в цих боях, до кінця листопада нараховувала близько 4700 вояків, але проти них виступило 6700 польських солдатів з підкріпленням, яке прибуло з Перемишля [3.1].

Під тиском переважних сил противника, 22 листопада 1918 року українське командування було змушене покинути Львів [3.7, 3.1].

Пам'ятник ЗУНР та УГА у Львові
Пам’ятник ЗУНР та УГА у Львові

Символ незламності та Злуки

Незважаючи на втрату столиці, Листопадовий Чин став найважливішою подією, що матеріалізувала ідею незалежності.

Інтригуючий факт 8: Відразу після Чину УНРада встановила контакти з гетьманським урядом Павла Скоропадського в Києві, прохаючи фінансової та матеріально-технічної допомоги. Таким чином, Чин став прямим поштовхом до Злуки ЗУНР з Українською Народною Республікою (УНР) 22 січня 1919 року [3.4, 3.8].

Інтригуючий факт 9: Вулиця Листопадового Чину [3.2, 2.4], що пролягає в історичному центрі Львова, є постійним нагадуванням про подію, яка хоч і не втримала місто, але створила державу.

Інтригуючий факт 10: Український політичний діяч і вчений Кость Левицький назвав цю подію “Великий Зрив” [1.3], підкреслюючи, що це був рішучий стрибок від колоніального минулого до власної державності.

Листопадовий Чин був блискучою, хоча й трагічно короткою, військовою перемогою. Він довів, що українці здатні не лише мріяти, а й брати владу в руки, коли цього вимагає історія.

Аристарх БАНДРУК

Список Використаних Джерел

Джерело матеріала
loader