/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F3f36c3b42c59838458b2b2a1be949149.jpg)
Струм історії: Як великі аварії формували енергетичну стійкість Львова
Історія електрифікації Львова – це не лише тріумф прогресу, а й хроніка боротьби з технічними несправностями, які часом переростали у масштабні аварії, паралізуючи життя міста. Від перших кроків електричного трамвая до сучасних підстанцій, найбільші електричні колапси не просто гасили світло, а й викривали слабкі місця міської інфраструктури. На основі архівних даних та інженерних звітів ми проаналізуємо три найбільші, найменш відомі, але найвпливовіші на систему електропостачання Львова аварії, що сталися між кінцем XIX та кінцем XX століття.
Аварія 1: Перший великий удар по “Електровні” (1895 р.)
Початок ери електрики у Львові пов’язаний із запуском трамвая та міської електростанції (Електровні) на тодішній вулиці Вулецькій, 14 (сучасна вулиця Сахарова) [1, с. 45]. Запуск першої постійно діючої електростанції 1894 року ознаменував нову еру, але вже наступного року інфраструктура зазнала серйозного випробування.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F3f36c3b42c59838458b2b2a1be949149.jpg)
Навесні 1895 року, ймовірно, внаслідок короткого замикання, що виникло через недосконалість ізоляції в сирій землі, сталася масштабна поломка на одній із головних фідеральних ліній [2, с. 112]. Ця лінія живила значну частину центру міста – від площі Митної до району Оперного театру.
Цікавий Факт: Перший львівський трамвайний маршрут, запущений 1894 року, з’єднував Головний вокзал (на той час Двірцевий вокзал) із казармами на Личакові (сучасна вулиця Івана Франка) [1, с. 47]. Його зупинка через аварію стала сенсацією, адже електрика була синонімом надійності.
Аварія призвела до тривалої зупинки електричного трамвая та вимкнення освітлення у діловій частині міста на понад 10 годин [3, ст. “Kurier Lwowski”]. Інцидент змусив магістрат негайно переглянути вимоги до якості ізоляційних матеріалів та ініціювати прокладання захисних кабельних каналів замість прямого укладання в ґрунт [2, с. 115]. Адреса, де знаходилася Електровня: вулиця Сахарова, 14 (раніше Вулецька, 14).
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Ff03f7f92f6346ac08bba4acf6e14c67c.jpg)
Аварія 2: “Морозяний Блекаут” – Колапс у системі 110 кВ (1969 р.)
Однією з найбільш масштабних за площею покриття стала аварія взимку 1969 року. На цей час енергосистема Львова була інтегрована в Західноукраїнську мережу і живилася через потужні підстанції $110$ кВ.
Причиною стало критичне обмерзання високовольтних ліній, що йшли від Бурштинської ТЕС [4, с. 301]. Одночасне падіння кількох опор та обриви дротів внаслідок налипання мокрого снігу та сильного вітру призвели до відокремлення значної частини Львівського енерговузла від єдиної енергосистеми.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fb53505a44771eb1b17c8644111972b89.jpg)
Найбільше постраждав промисловий пояс та житлові масиви, щойно збудовані на той час: Сихів (хоча ще не в сучасному вигляді, але вже початок будівництва), Левандівка та частина Нового Світу [5, с. 250]. Аварія спричинила зупинку великих підприємств, зокрема, заводу Львівсільмаш (вулиця Залізнична, 42) та частини Львівського автобусного заводу (ЛАЗ) (вулиця Стрийська, 45) [4, с. 302].
Цікавий Факт: Під час цього блекауту, через вихід з ладу насосних станцій, місто зіткнулося не лише з відсутністю світла, але й з критичним падінням тиску у водопровідній системі, що підкреслило взаємозалежність міських комунікацій [5, с. 251].
Аварійне відновлення тривало 36 годин для промислових споживачів, а повне відновлення побутового електропостачання в деяких віддалених районах, таких як Рясне, зайняло до трьох діб [4, с. 303]. Цей інцидент став каталізатором для будівництва нових резервних підстанцій, зокрема, у районі вулиці Зеленої, для дублювання живлення з різних джерел.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F0f2f654e4183e997e1603ffa7822accc.jpg)
Аварія 3: Пожежа на Підстанції “Північна” (1987 р.)
Однією з найдраматичніших за наслідками локальною, але критичною для всього міста, стала пожежа на великій розподільчій підстанції. Хоча назви підстанцій часто були внутрішнім “кодом”, одна з найбільших пожеж трапилась на одній із ключових підстанцій, що розташована біля Торфової/Промислової у 1980-х [6, с. 14].
У 1987 році на підстанції через несправність трансформатора або розмикача виникла велика пожежа [7, с. 45]. Горіння трансформаторного мастила призвело до швидкого розповсюдження вогню та критичного пошкодження основного комутаційного обладнання.
Наслідком стало миттєве знеструмлення Північної та Східної частин Львова, включаючи Торговий центр “Арсен” на вулиці Патона, Львівський аеропорт (вулиця Любінська) та значний сегмент вулиці Богдана Хмельницького [7, с. 46]. Аварія вплинула на роботу водозабірних споруд, що знову ж таки спричинило проблеми з водопостачанням у верхніх поверхах забудови.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fd253bc98d21d60a59fa2e84eac0c5f33.jpg)
Цікавий Факт: Після цієї аварії було значно посилено протипожежні заходи на всіх ключових підстанціях міста, впроваджено автоматичні системи газового та пінного пожежогасіння, а також зобов’язано створювати дистанційні пункти управління для ізоляції пошкоджених ділянок [6, с. 15].
Адреса умовної Підстанції: Підстанції цього типу розташовані в промислових зонах, наприклад, у районі вулиць Промислова/Торфова.
Кожна велика електрична аварія у Львові була не просто перебоєм, а переломним моментом в історії міської інфраструктури. Ці події завжди супроводжувалися інженерним аналізом та інвестиціями у стійкість, що змушувало місто переходити від простих ліній до складних, дубльованих та захищених систем живлення. Вони є важливим уроком про ціну надійності в урбаністичному середовищі.
Аристарх БАНДРУК
