Король найзручніших колодок: історія видатного бренду взуття Stuart Weitzman

У світі високої моди, де естетика нерідко переважає над функціональністю, саме він зумів створити власну нішу — світ, де взуття настільки ж приголомшливе на вигляд, наскільки й комфортне.

Його кредо було просте, але й революційне водночас: «Гарне взуття безглузде, якщо воно не відчувається так само чудово, як виглядає».

Завдяки самовідданій роботі та слідуванню власній філософії зі звичайного хлопчика з Лонг-Айленду він перетворився на одного з найвпливовіших взуттєвих дизайнерів сучасності. А його творіння досі прикрашають червоні доріжки найпрестижніших світських заходів у світі. Це історія Стюарта Вайцмана — короля найзручніших колодок.

Більше про видатний бренд і його засновника розповів стиліст і fashion-колумніст Єгор Воронкін.

Стюарт Вайцман народився 1941 року в Нью-Йорку, але згодом родина перебралась до Массачусетсу. З дитинства хлопець був оточений взуттєвими колодками і шкіряними обрізками, які нерідко заміняли йому іграшки в майстерні батька.

Хлопчик зростав у атмосфері творчості та ремісничої традиції. Коли Стюарту виповнилось 9 років, Сеймур Вайцман, батько майбутнього дизайнера, відкрив власну взуттєву фабрику в Гаверхіллі, Массачусетс, під назвою Seymour Shoes.

Із самої юності Стюарт почав допомагати батькові в роботі, а той старанно навчав сина швацької справи. Уже у дванадцять років хлопець створив свій перший ескіз взуття — і за місяці ця модель стала справжнім бестселером у магазині при ательє Seymour Shoes. Здавалося, майбутнє юнака вже написане. 

Після закінчення школи Стюарт вирішив глибше вивчити бізнес-процеси та методи масштабування сімейної справи та вступив до бізнес-школи Wharton при Університеті Пенсильванії. Паралельно з навчанням він активно працював над ескізами та дизайном для батьківської компанії.

1965 року Сеймур Вайцман помер, і Стюарт разом зі старшим братом Ворреном опинилися біля керма сімейного бізнесу. Те, що починалося як «хобі», як сам Вайцман скромно називав свою роботу, перетворилося на справжнє покликання.

Після смерті батька Стюарт очолив напрям дизайну і виробництва, тоді як Воррен зайнявся фінансовою та логістичною сферою. Справи йшли непогано, проте довгоочікуване розширення та модернізація виробництва так і лишалися недосяжною ціллю для братів.

1971 року Вайцмани вирішили продати сімейний бізнес іспанській компанії Caressa, з якою співпрацювали як з постачальником сировини. При цьому Стюарт вирішив залишитися у фірмі як дизайнер.

Наступними роками Вайцман-молодший удосконалив власну майстерність та накопичив капітал. 1986 року, заручившись фінансовою підтримкою з боку друзів, Стюарт викупив частину батьківської фабрики та офіційно запустив бренд під своїм ім’ям — Stuart Weitzman.

Це був момент, коли дизайнер остаточно сформулював свій стиль: створювати взуття, у якому поєднані висока мода і висока функціональність.

На відміну від багатьох дизайнерів, які делегують технічні аспекти майстрам, Вайцман сам був кваліфікованим патернмейкером — він розумів конструкцію взуття зсередини — від колодки до найдрібніших деталей. 

Його підхід став справжньою революцією в часи, коли вибір жіночого взуття зводився здебільшого до альтернативи: красиве та незручне, або функціональне й непоказне. Вайцман відстоював принцип, що такої дилеми не має бути.

Кожна пара взуття, виготовлена в його майстерні, проходила через численні руки спеціалістів і багато тестувань, доки не досягала досконалості. 1993 року Стюарт Вайцман представив світу власну модель чобіт, яка назавжди змінила поняття комфорту в жіночому взутті. Названі «50/50» завдяки унікальній конструкції «п’ятдесят на п’ятдесят» — передня частина з тонкої шкіри або замші, а задня з функціонального мікрострейчу — ці чоботи стали справжнім феноменом у світі моди.  

Геніальність дизайну полягала в деталях: передня частина халяви була трохи вищою за задню, що створювало ефект видовження ніг і забезпечувало мобільність, а революційна стретч-конструкція дозволяла чоботам ідеально облягати ногу будь-якої форми, ніби друга шкіра. Модель швидко завоювала сердця провідних модниць світу, серед яких були Кейт Мосс, Жизель Бюндхен, Джессіка Альба та інші, а Серена Вільямс навіть назвала 50/50 «найкращим взуттям усіх часів».

Ешлі Грехем

За рік, у 1994-му, Стюарт Вайцман повністю викупив справу батька назад, а разом з тим розширив виробництво та придбав фабрику в іспанському місті Ельда — крихітному центрі ремісничого взуттєвого мистецтва в провінції Аліканте.

Вайцман, окрім того, що виявляв уміння талановитого шевця, був і чудовим маркетологом. Він ніколи не боявся епатажу, але завжди робив це з розумом та тонким смаком. 2002 року він створив те, що згодом преса охрестила Shoe Cam — пару босоніжок, інкрустованих 464 діамантами вартістю понад мільйон доларів.

На церемонію вручення головної кінонагороди Америки їх взула актриса Лора Гаррінг. Цей сміливий хід став переломним моментом для всієї індустрії. У ту мить, коли ведуча Джоан Ріверс підняла ногу Гаррінг до камери з вигуком «Усі хочуть побачити твої мільйонодоларові сандалі від Стюарта Вайцмана!», народилося нове явище — той самий куточок екрана, де оператори червоних доріжок тепер неодмінно показували взуття знаменитостей на урочистому хіднику.

З того моменту інтерв’юери почали запитувати не лише про сукню та прикраси, а й про інколи непомітні елементи — взуття. 

Кеке Палмер

Після приголомшливого успіху Вайцман продовжив традицію створювати унікальні пари для номінантів «Оскара» рік за роком — взуття з рубінами, смарагдами, платиною. Кожна пара була не просто аксесуаром, а заявою про те, що вони заслуговують на таку ж увагу, як і сукні haute couture.

Одна з найяскравіших рис творчості Стюарта Вайцмана — його неймовірна сміливість у виборі матеріалів. Корок, вініл, люсайт, золото та екзотична шкіра — усе це ставало основою його творінь. Але найважливіше — він знав, як зробити так, щоб незвичайний матеріал працював не лише як візуальний трюк, а й забезпечував комфорт і довговічність.

Ще одною з його інновацій стали змінні прикраси, — кристали чи пірʼя, які можна було прикріпити до взуття як стікери, — що дозволяло жінкам змінювати образ пари взуття залежно від ситуації.

2010 року Вайцман вирішив виставити контрольний пакет акцій власного бренду на продаж. Рішення було зумовлене стрімким розвитком компанії та проблемами з ринком сировини і збуту. Випадок, коли попит перевищував пропозицію, став для Stuart Weitzman не мрією, а страшним сном. Його взуття бажали мільйони, а власні фабрики просто не справлялись із замовленнями.

Покупцем та власником 51% акцій стала компанія Jones Apparel Group, а вже за 2 роки  вони остаточно викупили всі права на бренд Stuart Weitzman. При цьому Вайцман залишився на посаді креативного директора та продовжив створювати взуття.

2013 року світ побачив ще один бестселер  від Stuart Weitzman — босоніжки Nudist, що на декілька років стали абсолютним must have та синонімом елегантності на червоній доріжці по всьому світу. Мінімалістичні, з тонкими ремінцями і витонченою шпилькою, вони створювали ілюзію «майже нічого» — і саме в цьому була їхня сила.

Візуально модель видовжувала ноги, не перевантажувала образ і дозволяла сукні бути головною зіркою вечора. Ці босоніжки стали настільки культовими, що з часом породили цілу колекцію варіацій — від Nudist II до версій з різною висотою каблука та матеріалів.

2015 року компанія Jones Apparel Group перепродала бренд Stuart Weitzman американській компанії Coach за 574 мільйони доларів — це була не просто угода, це було визнання того, що Stuart Weitzman є глобальним люксовим брендом з потенціалом зростання.

Сам Вайцман після зміни власника наполіг на тому, щоб лишитися на посаді ще на два роки — аби особисто дібрати команду, яка б змогла зберегти ДНК і філософію бренду. 2017 року, після понад п’яти десятиліть у взуттєвій індустрії, Стюарт Вайцман офіційно пішов на пенсію.

За два роки Університет Пенсильванії перейменував свою школу дизайну на честь Стюарта Вайцмана. Це була не лише подяка за щедре меценатство, а й визнання впливу дизайнера на модну індустрію загалом.

Сьогодні бренд Stuart Weitzman входить до бренд-пакета взуттєвого гіганта Caleres (після продажу контрольного пакета Coach 2025 року) та продовжує розвиватися, залишаючись вірним принципам засновника: високу моду можна носити щодня, а розкіш може бути комфортною.

---