Кобзар, якого ми не знали: львівські вечори про польські таємниці Тараса Шевченка

Травневий вечір у Львові завжди має особливий присмак. Це або аромат кави з цинамоном, або приємність від добрих інтелектуальних теревенів. Наше місто таку атмосферу просто обожнює.

Ось і 19 травня під дахом відомої галереї Zenyk Art Gallery зібралося вельмишановне товариство. Привід для раут-зустрічі був неабиякий. Тут відбувся публічний дискурс «Шевченко і Польща: історія одного братерства».

Ця поважна імпреза була цілком присвячена делікатній польсько-українській тематиці у долі поета. Вечір зреалізувався завдяки щирій співпраці. Свої зусилля об’єднали галеристи та Генеральне консульство Республіки Польща у Львові.

Сама подія стала яскравим акордом великого виставкового проєкту «ВІН: Тарас Шевченко. Художник». Зазначимо, що ця унікальна експозиція тішить око львівських естетів ще з 20 лютого. На стінах галереї затишно вмостилися 58 живописних та графічних шедеврів. Вони представляють різні, часом вельми драматичні періоди життя великого Кобзаря.

Культурний міст крізь століття й заборони

Організатори ставили собі за мету не просто згадати минувшину. Вони прагнули глибоко осмислити той спільний історичний та культурний контекст, у якому гартувалася постать Тараса. Це була вишукана спроба продовжити давній українсько-польський інтелектуальний діалог. Нагадаємо, що він зародився ще за земного життя поета.

Панство зосередило особливу увагу на тонких нитях взаємин Шевченка з польським середовищем. Говорили про неоціненну роль польської інтелігенції, яка підтримувала Тараса у важкі часи заслання. Згадували й про творчі контакти. Вони дивовижним чином вистояли попри лютий політичний тиск, імперську цензуру й тотальні заборони.

Вельмишановне панство на імпрезі в ZAG

До розмови долучилися найповажніші гості. Серед присутніх можна було побачити Генерального консула Республіки Польща у Львові Марека Радзівона. Прийшов і відомий мистецтвознавець, доцент Варшавського університету Міхал Шимко.

Також завітала головна зберігачка фондів Національного музею Тараса Шевченка Юлія Шиленко. Своїми думками ділився й Надзвичайний і Повноважний Посол України у Фінляндії й Ісландії, експосол України в Польщі Андрій Дещиця.

Не обійшлося й без представників польської спільноти міста Лева, тутешніх культурних діячів та громадськості. Не оминули подію увагою й обранці від Львівської обласної ради. У залі працювали депутати Ростислав Добош та Захар Миляник.

Слово галицьких достойників

Коли слово взяли офіційні особи, у залі запанувала особлива атмосфера порозуміння. Депутат Ростислав Добош звернувся до присутніх із теплим галицьким привітом:

“Я хочу подякувати творцям і команді галереї за те, що ви робите наш регіон сенсовим, що ZAG стає магнітом не тільки для цілої України, а й для цілої Європи. Також дякую пану консулу за вашу працю, яку ви робите, щоб наші держави та наші народи були ближчими, щоб ми разом могли боронити цінності, які є загрожені росією. Здавалося б Шевченко – це далеко в часі і просторі. Але він думав і писав про те, що ми будемо вільні разом з європейськими народами”.

Програма вечора була насичена справжніми лекційними делікатесами. Гість із Варшави Міхал Шимко презентував розвідку «Близькість у віддаленні: Тарас Шевченко і польські митці». Пані Юлія Шиленко розкрила карти у доповіді «Мистецька колекція Броніслава Залеського в контексті представлення образотворчої шевченкіани в цифровому середовищі». А на десерт гості отримали розкішну кураторську екскурсію виставкою. Її провела директорка та натхненниця галереї Христина Береговська.

Своїми враженнями від побаченого щиро поділився пан Марек Радзівон. Його слова відгукнулися в серці кожного львів’янина:

“Я бачив виставку картин Шевченка вже 3 або 4 рази. Але це не достатньо. Думаю, ще буде четвертий або п’ятий раз. Ми знаємо про багатьох польських друзів Шевченка, вони знані постаті в історії. Зокрема, Зиґмунт Сєраковський та інші. Так само Казахстан, Каспійське море, де Шевченко провів понад 7 років заслання, – це все місця, добре знані і полякам у 19 столітті. Там йдеться не тільки про історичні зв’язки Шевченка й поляків, а й про те, що він означає для сучасного мистецтва”

Цей травневий вечір став не просто сухою науковою зустріччю. Він перетворився на справжній живий майданчик для дискусій про давні історичні вузли між Україною та Польщею. Подія вкотре нагадала нам, галичанам, про важливість культурного діалогу. Він залишається надзвичайно актуальним сьогодні, коли стара Європа переживає складні та доленосні історичні події.

Наталка РАДИКОВА