Україно-німецький фільм Ізабель Штевер та Анни Мєлікової «Я рідко прокидаюсь мріючи» відзначили у головному конкурсі кінофестивалю в Локарно

Молодіжне журі нагородило стрічку премією «Довкілля — це якість життя». У центрі сюжету картини, створеної у копродукції компанії Тома Тиквера «X-Filme» та української «2Brave Productions», — молода українська квір-пара.

Світова прем’єра фільму Ізабель Штевер та Анни Мєлікової «Я рідко прокидаюсь мріючи» (I Rarely Wake Up Dreaming) відбулася в головному конкурсі престижного міжнародного кінофестивалю в Локарно (Швейцарія), де стрічка здобула спеціальну нагороду від молодіжного журі.

«Між двома полюсами є безкінечний простір. Цей простір — квірний. Коли цей простір зникає, це перехоплює подих. У суспільстві, що перебуває в екстремальних умовах війни, цей простір стискається. Так і виникає парадокс: відмовитися від свободи, щоб здобути свободу. Взяти зброю та стати на захист країни. Від цього перехоплює подих. Єдина надія — квантовий стрибок. Знову дихати. Дихання — квірне», — зазначила у своїй промові режисерка Ізабель Штевер.

Міжнародна кінокритика вже високо оцінила картину. Авторитетне видання The Guardian поставило стрічці 5 зірок із 5 можливих, назвавши її «неймовірно добре знятим, добре зіграним, унікально складним фільм про систему переконань, що переживає кризу».

«Для нас ця нагорода — насамперед про довіру нового покоління глядачів, і це дуже важливо. Особливо цінно отримати її в Локарно — одному з головних синефільських фестивалів, який багато в чому задає тенденції та формує розмову навколо сучасного авторського кіно», — коментують українські продюсерки Наталія Лібет та Ольга Брегман.

Сюжет та акторський склад

У центрі історії — Оля та Олег, молода українська квір-пара. Їхнє кохання опиняється під загрозою, коли гендерний перехід одного з партнерів перетинається з повномасштабним російським вторгненням. У той час як війна звужує та випробовує межі маскулінності й фемінності, вони намагаються зберегти свої стосунки і самих себе. Що означає бути чоловіком у країні, яка бореться за власну ідентичність і виживання? Фільм заснований на реальних подіях із життя друзів авторок.

Головні ролі виконали молоді непрофесійні актори — український експерт із нейроінклюзії Маркус Брайт та українська журналістка Таня Миронишена.

У другорядних ролях глядачі побачать відомих українських акторів:

• Ірина Мак (серіал «Спіймати Кайдаша»);
• Віктор Жданов (серіали «Спіймати Кайдаша», «Прикордонники»);
• Олександр Рудинський (фільм-володар BAFTA «Камінь, папір, ножиці», серіали «Ховаючи колишню», «Агенція»).

Творча команда та контекст

За виробництво фільму відповідають німецька компанія «X-Filme» (заснована одним із найвідоміших німецьких режисерів сучасності Томом Тиквером) та українська «2Brave Productions». Продюсерки Наталія Лібет та Ольга Брегман раніше працювали над такими знаковими проєктами, як «Стрічка часу», «Сліди» та «Стоп-Земля», а нещодавно стали членкинями Американської кіноакадемії.

Для титулованої режисерки Ізабель Штевер це вже не перша співпраця з Томом Тиквером: у 2009 році вона зняла короткометражний фільм для кіноальманаху «Germany 09», у створенні якого брав участь і Тиквер. Сценарій нової стрічки написала дружина режисерки, українська авторка Анна Мєлікова, яка також є відбірницею секції Panorama на кінофестивалі Берлінале.

Нагадаємо, що кінофестиваль у Локарно є одним із найпрестижніших у світі. Раніше тут здобували нагороди українські стрічки «Як там Катя?» Крістіни Тинькевич та «Степне» Марини Вроди. Цьогоріч, окрім картини «Я рідко прокидаюсь мріючи», на фестивалі також відбулася світова премʼєра містичної драми «Демони» Наталки Ворожбит.