Взяла квартиру в іпотеку, її пошкодив ворожий дрон: історія переселенки з Херсона

У ніч проти 6 липня Ірина Саліхова була вдома разом із мамою та дитиною. Під час повітряної тривоги вони вийшли зі своєї квартири у спільний тамбур. До них приєдналася сусідка. Після вибуху будинок перекосило, а двері заклинило. Самостійно вийти мешканці вже не могли.

«Ми сховалися у спільному тамбурі на дві квартири разом із сусідкою. Після вибуху навіть не могли вийти — будинок так перекосило, що двері заклинило. Нас визволяли рятувальники, які відкривали двері спеціальним інструментом», — розповідала Ірина.

Будинок на проспекті Європейського Союзу, 68-В зазнав серйозних руйнувань. У першому під’їзді, де жила Ірина, несучі елементи на рівні першого-третього поверхів знищено. Перебувати у квартирах згодом заборонили.

Це сталося під час масованого російського удару по Києву, унаслідок якого загинули 19 людей, ще 76 були поранені.

Для Ірини ця квартира була не просто нерухомістю. Вона мала стати домом, у якому родина нарешті залишиться надовго після виїзду з окупованого Херсона та кількох років життя в орендованих помешканнях.

Із Херсона до Києва

До повномасштабного вторгнення Ірина Саліхова працювала журналісткою в Херсоні. Вона очолювала газету «Херсонський вісник» і стала однією зі співзасновниць локального медіа «Кавун.City».

Під час окупації міста Ірина допомагала херсонцям шукати й отримувати необхідні ліки. Частина препаратів зникла з аптек, звичні постачання не працювали, а люди з хронічними захворюваннями залишалися без медикаментів. Пізніше Ірина розповідала, що волонтери не вважали цю роботу чимось особливим, вони просто робили те, що було необхідно в той момент.

У 2022 році Ірина виїхала з Херсона. Певний час вона жила в Одесі. Згодом Ірина переїхала до Києва. Уже тут вона завагітніла, а у 2023 році народила дитину.

У Києві родина спочатку винаймала квартиру. Щомісячна оренда коштувала дорожче, ніж згодом платіж за пільговим кредитом. Можливість придбати власне житло з’явилася завдяки програмі пільгової іпотеки для внутрішньо переміщених осіб від Держмолодьжитла.

Родина подала заявку на участь у програмі, коли Ірина була вагітною. У базі на той момент перебували кілька десятків тисяч кандидатів, а учасників, які отримували можливість оформити кредит, обирали випадково.

Пільгова програма передбачає кредит під три відсотки річних строком до 30 років. Гроші, які повертають позичальники, надходять до револьверного фонду й можуть бути використані для видачі наступних кредитів.

Квартира розташована у панельному будинку 1982 року. Разом з Іриною жили її мама та дитина. Чоловік Ірини служить і вдома буває нечасто. Щомісячний платіж за кредитом становив приблизно 11 тисяч гривень. За словами Ірини, це було трохи менше, ніж родина раніше платила за оренду двокімнатної квартири.

У квартирі сім’я прожила приблизно два з половиною роки. Але влітку 2026 року російські удари двічі пошкодили їхній дім.

Два удари за кілька тижнів

За кілька тижнів до удару шостого липня квартира вже зазнала пошкоджень. Уламок пробив балкон і три вікна, пошкодив кухонну стіну та частину дрібної техніки. Значних пошкоджень зазнав і автомобіль родини, однак його можна було відремонтувати. Квартира тоді залишалася придатною для проживання.

Вже шостого липня удар припав безпосередньо на під’їзд. Помешкання засипало штукатуркою та уламками,у квартирі насипало землі, місцями до 0.5 м, а також літали важкі металеві уламки. які розсікали меблі. техніку і посуд, а на стінах і стелі з’явилися тріщини. Найбільше постраждали конструкції на нижніх поверхах першого під’їзду.

Після вибуху двері квартири заклинило. Рятувальники відкрили їх спеціальним інструментом, однак безпечного виходу з під’їзду не було. Люди вибиралися через зруйнований вхід: перелазили через уламки та зістрибували з хитких конструкцій. Ірина не могла зробити цього з маленькою дитиною на руках.

Тому родина залишилася у пошкодженій квартирі. Спати в кімнатах було страшно, тож вони влаштувалися у невеликому коридорі. Ірина також хвилювалася через можливе мародерство, після руйнування під’їзду до частини квартир можна було легко потрапити.

Лише наприкінці другої доби комунальники облаштували тимчасовий спуск, яким можна було безпечніше вийти з будинку. Оскільки роботи завершили вже ввечері, Ірина не стала залишати будинок із дитиною вночі. Родина виїхала вранці 8 липня.

Дев’ятого липня фахівці Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій провели попередній огляд будинку. Вони зафіксували руйнування конструкцій першого під’їзду та обвалення несучих елементів. Стінові панелі в підвалі й на першому поверсі були зруйновані, а частина панелей залишалася на місці лише завдяки з’єднанню закладних елементів.

Плити перекриття над підвалом перебували в аварійному стані. Пошкоджень зазнали сходові клітки та вхідні групи. Технічний стан першого під’їзду віднесли до четвертої категорії — аварійний. Другий під’їзд отримав третю категорію — непридатний до нормальної експлуатації.

Фахівці рекомендували заборонити перебування людей у квартирах першого під’їзду. У другому під’їзді перебування мали тимчасово заборонити до завершення детального інструментального обстеження. Будинок потребував невідкладних протиаварійних робіт. Замість зруйнованих стінових панелей необхідно встановити сталеві рами, а під пошкодженими перекриттями — тимчасові підпори.

На під’їздах з’явилися оголошення про аварійний стан і можливе обвалення конструкцій. Попри заборону, частина мешканців продовжувала приходити до квартир або навіть залишалася в будинку. Ще частина мешканців досі там живуть. Одні хотіли забрати речі, іншим просто не було куди їхати. Залишатися у власних квартирах люди вже не могли, а системного довгострокового житлового рішення від міста на той момент не мали.

Що далі?

Ще перебуваючи у пошкодженому будинку, Ірина почала шукати тимчасове житло. У Facebook вона знайшла сторінку благодійного фонду «Місія Хансена в Україні» й заповнила заявку.

Уже наступного дня представники фонду зателефонували та повідомили, що готові прийняти родину. Однак на той момент Ірина ще не могла безпечно вийти з під’їзду разом із дитиною. Після того як комунальники облаштували тимчасовий спуск, родина провела у квартирі ще одну ніч. Уранці 8 липня Ірина, її мама та дитина поїхали у квартиру, яку надав фонд.

Там фонд надав їм однокімнатну квартиру. Помешкання було просторим і повністю облаштованим, із меблями, побутовою технікою, новим посудом та інтернетом. Родині не довелося одразу купувати речі першої потреби.

Проте квартира розташована далеко від Києва. За словами Ірини, лише дорога обходиться приблизно у 180 гривень на день.

«Три-чотири години на день я проводжу в дорозі», — розповідає вона.

Тому родина продовжує шукати квартиру ближче до міста. Знайти житло непросто. За словами Ірини, двоє рієлторів відмовилися продовжувати розмову, щойно почули, що в родини є кіт. Про подібну дискримінацію ми розповідали в цьому матеріалі.

Разом з Іриною живе мама, яка має проблеми з опорно-руховим апаратом. Тому швидко зібратися й переїхати до будь-якого запропонованого помешкання родина не може. Крім того, до вартості оренди потрібно додати заставу, можливу комісію рієлтора та перевезення речей. Крім цього, квартира, до якої родина не може повернутися, була придбана за довгостроковим кредитом. Вона застрахована, оскільки житло, придбане за програмою Держмолодьжитла, залишається предметом іпотеки протягом строку кредиту. Позичальники мають щороку страхувати його від пошкодження або знищення. Але ця страховка не захищає від ризиків війни.

Пошкодження житла також може бути підставою для кредитних канікул — тимчасового звільнення від сплати основного платежу та відсотків. Однак на момент нашої розмови Ірина ще не могла оформити такі канікули. За її словами, для цього потрібно було отримати документ, який підтвердить, що квартира непридатна для проживання. Такий акт Ірина вже отримала, проте й досі немає Акту технічного обстеження будинку.

Допомога від міста

Для киян, житло яких пошкодили або зруйнували російські атаки, міська програма передбачає три види матеріальної допомоги:

• десять тисяч гривень одноразово — у зв’язку з пошкодженням або руйнуванням житла;
• 40 тисяч гривень одноразово — якщо мешканцям довелося тимчасово відселитися;
• 20 тисяч гривень щомісяця на оренду іншого житла — не довше ніж протягом 12 місяців.

На момент розмови з «Хмарочосом» Ірина ще не оформила щомісячну виплату на оренду. Про можливість оформити 40 тисяч вона, за її словами, дізналася не одразу. Спершу йшлося лише про виплату в десять тисяч. Коли Ірина з’ясувала, що для відселених мешканців передбачена ще одна допомога, їй довелося окремо збирати документи й подавати заяву.

Оформлення щомісячних 20 тисяч гривень також потребує окремої процедури. Для цього недостатньо висновку про стан усього будинку, ще потрібен акт про пошкодження конкретної квартири. Ірина отримала такий документ лише напередодні нашої розмови й одразу звернулася з ним до ЦНАПу.

Ще складніше мешканцям, чиї квартири мають кількох співвласників. Для отримання виплат можуть знадобитися документи та письмова згода кожного з них. Частина співвласників перебуває за кордоном, на окупованій території або не має можливості швидко оформити необхідні папери. За словами Ірини, через це деякі сусіди не могли подати заявки навіть після того, як залишатися в будинку вже заборонили.

У відповіді на запит «Хмарочоса» Департамент будівництва та житлового забезпечення КМДА підтвердив, що постраждалі можуть претендувати на всі три виплати. Для їх отримання потрібно подати заяву, документи, які підтверджують пошкодження житла та необхідність відселення, а також реквізити банківського рахунку.

Тож програма допомоги існує, але Ірині та її сусідам спочатку довелося самостійно з’ясовувати, які саме виплати їм належать і які документи потрібні для кожної з них.

Крім того, щомісячні 20 тисяч гривень на оренду виплачують не довше ніж протягом року. Приблизно такий самий строк мешканцям попередньо назвали й для відновлення будинку. За словами Ірини, у керуючій компанії їм повідомили, що навіть за найоптимістичнішим прогнозом ремонт може тривати приблизно рік.

Однак це не затверджений графік робіт, а лише попередня оцінка. В офіційній відповіді КМДА конкретної дати завершення ремонту немає. Якщо обстеження, проєктування або фінансування затягнуться, виплата допомоги може завершитися раніше, ніж мешканці отримають можливість повернутися додому.

Для родини Ірини 20 тисяч гривень можуть покрити принаймні частину вартості оренди. Але окремо залишаються комунальні платежі, витрати на дорогу, застава власнику, комісія рієлтору й сплата кредиту.

Висновок

Після першого пошкодження КП «Київекспертиза» провело технічне обстеження будинку. У звіті від 18 червня фахівці зазначили, що виявлені дефекти можуть впливати на міцність і стійкість конструкцій. Будівля вже тоді потребувала детального інструментального обстеження.

Після удару 6 липня фахівці зафіксували значно серйозніші руйнування.

30 липня Київська міська військова адміністрація включила будинок на проспекті Європейського Союзу, 68-В до експериментального проєкту відновлення пошкодженої нерухомості. Замовником робіт визначили КП «Житлоінвестбуд-УКБ». Будинок планують відновити шляхом капітального ремонту без зміни його призначення. Проте включення до проєкту ще не означає початку ремонту.

«У Житлоінвестбуді нам повідомили, що “вийти на ремонтні роботи ми зможемо місяців через 8-9”, а до цього триватимуть процедури», — розповідає Ірина.

Спочатку потрібно завершити детальне інструментальне обстеження. Воно має показати, які конструкції можна підсилити, а які необхідно демонтувати й замінити. Після цього замовник має підготувати проєктно-кошторисну документацію. Лише тоді стане зрозумілим повний перелік робіт, їхня вартість і приблизні строки. Наступний етап — виділення коштів та укладення договору з підрядником.

У відповіді на запит «Хмарочоса» Департамент будівництва КМДА повідомив, що місто працює над фінансуванням детального обстеження, невідкладних протиаварійних заходів і подальшого відновлення. Точних строків завершення ремонту в офіційній відповіді немає.

Також в Україні працює програма «єВідновлення», але мешканці будинку поки що не можуть подаватись на ці виплати. У КМДА пояснили, що питання компенсацій розглядатимуть після підготовки проєктно-кошторисної документації. Тоді стане зрозуміло, які роботи профінансує місто, а які пошкодження залишаться непокритими. Такий порядок має запобігти подвійній оплаті тих самих робіт із бюджету. До цього моменту мешканці не знають, чи компенсують їм вибиті вікна, пошкоджений ремонт, техніку та інше майно.

Будинок на проспекті Європейського Союзу, 68-В — не перший у Києві, мешканці якого після обстрілу місяцями чекають на початок відновлення. «Хмарочос» уже розповідав про будинок на Тернопільській, 7-А, пошкоджений російським ударом у квітні 2025 року. Майже рік потому основні роботи там ще не почалися. Тим часом вода й морози продовжували руйнувати квартири. Подібна ситуація виникла в будинках на вулиці Зоологічній. Після удару мешканці домагалися навіть тимчасового накриття пошкодженого даху. За їхніми словами, увагу посадовців до проблеми вдалося привернути лише після погрози перекрити вулицю.

У лютому «Хмарочос» також аналізував загальну систему відновлення житла. Алгоритм існує, але насправді мешканцям доводиться довго чекати, самостійно отримувати акти про квартири, подавати заяви на матеріальну допомогу, повідомляти про пошкоджене майно та стежити за рішеннями щодо відновлення всього будинку. Увесь цей час людям потрібно десь жити.

У випадку Ірини та її сусідів міісто офіційно планує відновити будинок. Однак перед початком ремонту потрібно завершити обстеження, підготувати проєкт і забезпечити фінансування. Навіть за попереднім оптимістичним прогнозом це може тривати приблизно рік. Міська програма також передбачає щомісячну допомогу на оренду не довше ніж протягом 12 місяців. А що буде, якщо ремонт затягнеться, мешканці поки не знають.

На момент виходу статті біля будинку поставили дерев’яні опори і це викликало обурення мешканців.

“Жителі нашого будинку постійно пишуть якісь звернення і інформзапити. В одному із перших листів був такий додаток, де самі ж представники влади кажуть про необхідність встановлення сталевих опор, щоб стабілізувати будинок.

Минуло півтора місяці і от у нас зʼявились якісь підпори. Але це викликало тільки обурення жителів нашого будинку, бо вони деревʼяні. Ми не розуміємо чи розраховані вони витримати вагу 9-поверхового будинку, у якому вибито дві стіни, плиту перекриття у підвалі і несучі конструкції та як довго вони простоять. Такої комунікації просто немає. Як і немає термінів встановлення сталевих конструкцій, які б могли утримати будинок і зупинити його руйнування”, — зазначає Ірина.