/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2F9a1785c780bafd79b11ef65bd56c1c76.png)
«Кривий Ріг переходить у режим виживання» – в Україні зупинилися всі металургійні гіганти
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2F9a1785c780bafd79b11ef65bd56c1c76.png)
Україна, яка десятиліттями входила до переліку світових лідерів з експорту сталі, наразі стрімко втрачає свої позиції.
Колись країна виплавляла понад 21 мільйон тонн металу на рік і покривала 75–80% внутрішніх потреб, та зараз багато заводів стоять.
Причина – російські атаки. Так восени цього року повністю зупинили печі три величезні металургійні підприємства групи «Метінвест», комбінат «АрселорМіттал Кривий Ріг» та «Інтерпайп».
Для прикладу рішенню зупинити виробництво «Метінвесту» передував російський балістичний удар по комбінату «Каметсталь» у Кам’янському. Ворог влучив в аглодоменне виробництво та зруйнував енергетичну й транспортну інфраструктуру. Через лічені хвилини між тривогою та вибухом люди не встигли сховатися: п’ятеро працівників загинули, ще четверо дістали поранення.
Такого шоку галузь не переживала за всі роки незалежності, адже країна миттєво втратила власну виплавку сталі, що ставить під загрозу не лише поточне будівництво, а й усю майбутню відбудову.
Масштаб катастрофи виходить далеко за межі окремих заводів. За оцінками аналітичного центру GMK Center, зупинка металургії після серії ракетних атак позбавить Україну близько п’яти мільярдів доларів експортної виручки у 2026–2027 роках. Ще до півтора мільярда доларів держава витратить на імпорт сталевої продукції для заміщення внутрішнього виробництва.
Якщо обстріли не припиняться, частина підприємств так і не відновить роботу. За найгіршим сценарієм, виплавка сталі в Україні цього року скоротиться на 39%, а наступного може зупинитися повністю. Це одразу вдарить і по видобутку руди: через відсутність покупців його обсяги впадуть на 37% у 2026 році та ще на 55% у 2027-му. Втрата цієї галузі стане болючим ударом для всієї країни, адже за останні п’ять років металурги поповнили державну скарбницю на понад 200 мільярдів гривень.
Найгірша ситуація склалася в промислових містах, зокрема у Кривому Розі. Через постійні обстріли, руйнування та заблоковані порти там зупинилися комбінат «АрселорМіттал», Інгулецький і Південний ГЗК, а також Криворізький залізорудний комбінат. Керівництво «АрселорМіттал» заморозило роботу заводу після чотирьох ракетних ударів, через які загинули шестеро співробітників і ще понад 18 дістали поранення. Генеральний директор підприємства Мауро Лонгобардо запевнив, що вони прагнуть зберегти колектив та обладнання, а повернуться до виробництва лише після війни. Від початку вторгнення компанія вже виділила понад 700 мільйонів доларів допомоги та витратила близько 500 мільйонів доларів власних заощаджень на підтримку роботи.
Рішення про зупинку заводу неабияк стривожило місцеву владу. В. о. міського голови Юрій Вілкул разом із депутатами звернулися до власника компанії Лакшмі Міттала з проханням відновити роботу. Вони нагадують, що раніше на комбінаті працювали 57 тисяч людей, а зараз залишилося 17 тисяч, і нові скорочення залишать тисячі сімей без заробітку. Крім того, зупинка загрожує довкіллю 800-тисячного міста, адже без нагляду залишаються небезпечні хімікати, а припинення відкачування шахтних вод може призвести до прориву дамб. Міська влада переконує, що комбінат може працювати хоча б частково та щомісяця відправляти залізницею до 300 тисяч тонн сировини на заводи компанії в Європі.
Виконавчий голова Ради оборони міста Олександр Вілкул констатує, що Кривий Ріг офіційно переходить у режим виживання. Через стрімке падіння податкових надходжень місто проводить секвестр бюджету на 2026 рік і готується до дуже складного 2027 року. Влада запевняє, що утримає функціонування лікарень, шкіл, водо- й теплопостачання, безкоштовний транспорт і грошові виплати, але про розвиток поки не йдеться. Аби створити нові робочі місця, Кривий Ріг терміново запускає проєкт Індустріального парку на 26 гектарах із перспективою розширення до 73 гектарів, де до кінця року підведуть комунікації під меблеві, металопереробні, енергетичні та хімічні виробництва.
Через зупинку власних заводів Україна стрімко збільшує імпорт металу: якщо у 2021 році його частка становила 22,6%, то зараз сягає майже 47%. Та через заблоковані порти метал доводиться везти в обхід через Румунію та Болгарію, що розтягує доставку щонайменше на два місяці. Це призводить як до браку позицій, так і до росту цін.
Першою цей брак відчула будівельна галузь. Засновник KAN Development Ігор Ніконов та фахівці «Інтергал-Буду» зазначають, що хоча девелопери поки використовують власні резерви, ці запаси тануть, а необхідність імпортувати базовий прокат створює безпрецедентний виклик. За підрахунками Ніконова, за останній рік собівартість будівництва зросла на 30–35%: пісок подорожчав на 78%, щебінь – на 72%, бетон – на 62%, арматура – на 60%, труби та нафтопродукти – на 45%, цемент – майже на 30%, а вартість будівельних робіт підскочила на 50%. Через низьку купівельну спроможність покупців половина будівельних компаній вже змушена продавати квартири нижче собівартості, аби генерувати бодай якийсь грошовий потік.
Криза спричинила суперечку між будівельниками та металургами через мита на імпорт. Забудовники закликають уряд скасувати обмеження на метал із Китаю та Туреччини, адже за відсутності українського виробництва ці мита лише штучно піднімають ціни на відбудову.
У «Метінвесті» виступають проти скасування мит, бо окремі турецькі заводи використовують дешеві російські сляби. Виробники вимагають повністю заблокувати російську сировину під будь-яким маркуванням, ввести мораторій на зростання залізничних тарифів і створити фонд відбудови металургії за рахунок заморожених активів РФ. Водночас аналітики GMK Center закликають не панікувати та переконують, що ринок поступово знайде новий логістичний баланс.
Ситуація на ринку та заяви місцевої влади Кривого Рогу нагадують редакції «Хмарочоса» історію Детройта. Американське місто стало світовим символом того, як зупинка містоутворюючої промисловості ставить під загрозу існування всього регіону.
