Лист Яґланда на підтримку Сенцова: Чим загрожує політв'язневі міжнародна підтримка

Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Яґланд таки подав офіційне прохання до президента Росії Путіна щодо помилування українського режисера Олега Сенцова.

Цей благородний і доречний крок, звичайно, дещо псує той факт, що під час особистої зустрічі з Путіним та Лавровим 20 червня про долю українських (як, врешті, і будь-яких інших) політв'язнів у Росії Яґланд чомусь не порушив.

А от тепер, із безпечної відстані, вочевидь, відважився.

Старанніше опікується долею Сенцова хіба Європейський суд з прав людини, який закликає режисера припинити голодування, при тому що комунікативна скарга Олега більше двох років лежить в ЄСПЛ без руху, не дивлячись на "пріоритетний характер", присвоєний їй при отриманні.

Втім, краще пізно, аніж ніколи.

Рада Європи бодай тепер означила свою позицію в ситуації із одним із українських політв'язнів, незаконно утримуваних у російських тюрмах.

Та чи допоможе цей лист звільнити Олега Сенцова? Питання більш ніж суперечливе.

Оскільки дотепер режисер був просто черговим в'язнем російського режиму, наочною демонстрацією всіх можливостей російської влади у сфері свавілля, беззаконня і залякування українських активістів на загарбаному півострові.

Натомість після заяви генсека РЄ Сенцов перетворюється на іще один козир Кремля у торзі з Радою Європи стосовно можливого повернення Росії до ПАРЄ.

Повернення, звичайно, не залежить від звільнення Сенцова напряму - але в разі позитивного рішення дасть очільнику російського МЗС Лаврову можливісь не раз нагадати про зроблену "послугу" у переговорах з Ягландом.

Ситуацією, яка склалася, вочевидь, задоволений Володимир Володимирович.

Захопивши заложника, і примусивши міжнародні організації за нього клопотати, Путін знов опиняється в центрі міжнародної уваги.

До його думки дослухаються, на його рішення чекають з належним острахом.

А той факт, що розпочавши торги щодо звільнення захопленого політв'язня, він фактично зізнається й тому, що звинувачення Сенцова в "тероризмі" є фікцією, його, здається, не надто хвилює.

Ситуацією задоволений Ягланд.

Оскільки інформація про його лист пройде по світових ЗМІ, і бодай трохи додасть позитивних ноток до іміджу його організації, добряче підточеного корупційними скандалами в Парламентській асамблеї Ради Європи.

Власне, про іміджевий стан РЄ промовисто говорить той факт, що організації кілька тижнів тому довелося відмовитися від проведення ювілейного самміту на честь 70-ліття організації, оскільки помітна частина країн – членів РЄ вважає, що після колосальних корупційних скандалів святкувати Раді Європи немає чого, а краще подумати над тим, як реформувати дискредитовані структури.

Натомість лист на підтримку Сенцова додає бодай трохи сенсу до існування організації, в потрібності існування якої засумнівались зараз навіть найзатятіші євроінтегратори.

Та й добряче зіпсуті стосунки Ягланда з Україною його вчорашнє прохання , як не крути, покращить.

А чи допоможе цей лист звільнити Олега Сенцова, голодування якого продовжується вже 44 дні – це питання, яке, здається, не особливо й хвилює європейських дипломатів.

Якби долі політв'язнів реально турбували Ягланда, таких прохань – зважаючи на наявність 70 українських політв'язнів і сотень, якщо не тисяч, утримуваних режимом Путіна російських в'язнів сумління – генсек Ради Європи мав би написати набагато, набагато більше.