Зустріч у Гельсінкі: Чи кине Путін Іран заради Трампа

Підготовка до зустрічі російського та американського президентів йде повним ходом.

Дональду Трампу пишуть "підказки" на тему того, якою є геополітична позиція США і чим їй перешкоджає Росія.

А посадовці обох сторін на частих зустрічах обговорюють, який саме "прорив у міжнародних стосунках" можуть вчинити президенти, кожен із яких вельми потребує такого дипломатичного досягнення.

Якщо і не для "миру у всьому світі", то бодай для використання у внутрішній політиці, очевидні проблеми із якою спостерігаються зараз не тільки у Дональда Трампа, але і у Володимира Путіна.

Про можливі теми для розмови двох президентів можна судити зі списку, які Москва передала Вашингтону.

Серед них - двосторонні стосунки, конфлікт в Сирії і питання роззброєння.

Дональд Трамп, в свою чергу, ніби планує обговорити також ситуацію в Україні і можливе російське втручання в американські вибори.

Але дипломатичні переговори, то не допит полоненого.

І в разі, якщо одна сторона не хоче про щось говорити, примусити до діалогу її ніхто не зможе.

В ході дискусій російських та американських посадовців викристалізовується той напрямок, на якому у Гельсінкі може бути досягнутий певний прогрес.

За даними джерел Bloomberg в кремлівській адміністрації, основною темою двостороннього саміту буде "роль Ірану в Сирії".

Одне з джерел агентства додало, що паралельно Москва веде переговори на цю тему з самим Тегераном.

Як стверджують два співрозмовники Bloomberg, Володимир Путін нібито дав попередню згоду на переговори стосовно подальшої долі іранських військ у Сирії.

Цю тему, якщо вірити журналістам, Путін хоче обговорити з президентом США тет-а-тет.

За даними інформагентства, представники Москви і Вашингтона "ведуть інтенсивні переговори", щоб за підсумками зустрічі була досягнута бодай якась домовленість, яка дозволила б Дональду Трампу назвати самміт успішним.

Що, в майбутньому, виправдало б кроки США щодо поліпшення стосунків з Росією.

У тому, що Іран може стати "проривною темою" самміту, сумніватись не доводиться.

Хоча б тому, що інших варіантів, насправді, якось не помітно.

Але і з Іраном не все так просто.

Насамперед, виникають певні неузгодженості із масштабами "перемоги".

Бо коли радник президента США із питань нацбезпеки Джон Болтон говорить про те що "виведення іранських військ із Сирії назад до Ірану буде значним кроком уперед", то анонімні російські джерела Bloomberg прозоро натякають, що в Кремлі обговорюють можливість не виведення, а відведення іранських сил із південної частини Сирії, подалі від ізраїльського кордону і заміну цих сил на підрозділи, лояльні офіційному Дамаску.

Втім, якщо тут різницю позиції Вашингтона і Москви можна пояснити банальним бажанням поторгуватись, то залишається інше, не менш цікаве питання – а наскільки Москва здатна керувати рішеннями Тегерану стосовно відведення чи, тим паче, виведення сил із Сирії? Іранці мають у Сирії, за різними даними, від 8 до 15 тисяч бійців із власне Ірану – і ще як мінімум 25 тисяч бойовиків різних національностей, контрольованих із Тегерану.

Що саме можуть вчинити росіяни, якщо Тегеран відмовиться йти з Сирії? Приєднаються до трампівських санкцій проти Ірану? Чи супроводжуватимуть ізраїльські літаки на антиіранські місії?.

Хоча, насправді, Тегеран постарається уникнути відкритого конфлікту з Москвою – і на якісь угоди відведення від ізраїльського кордону погодиться.

Власне, за даними Al-Arabiya іранські сили вже від середини червня відходять від ізраїльського кордону.

Принаймні, частково.

На деякий час.

Достатній для того, щоб Дональд Трамп встиг розповісти про "феноменальні результати" "чудової зустрічі" з Володимиром Путіним.

Точнісінько так само, як Трамп вже розповів про майже здійснену денуклеаризацію Корейського півострова після своєї зустрічі з Кім Чен Ином.

Який пообіцяв Трампу подумати над скороченням ядерного арсеналу – а сам активно почав розбудовувати як потужності щодо виробництва високоактивних матеріалів, так і заводи по виробництву ракет середнього і великого радіусу дії.

Більш ніж ймовірно, що "перемога" Дональда Трампа стосовно Ірану матиме схожий характер.

І відсутність у офіційному списку тем для розмови Трампа з Путіним українського питання – це, швидше, привід для полегшення.

Цього разу "ощасливлять", здається, не нас.