Побачення в Гельсінкі: Про що Трамп говоритиме з Путіним

"Витоки" інформації про неї особливої надії ні на "перемоги", ні на "зради" не дають.

І штука навіть не тільтки в "низьких сподіваннях" Дональда Трампа, про які він повторив перед зустріччю кілька разів.

Вся логіка дипломатичних приготувань до сьогоднішніх переговорів натякає на те, що команди обох президентів готуються у якийсь спосіб пояснити відсутність практичних результатів.

Зокрема, прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков сьогодні заявив, що після саміту Володимир Путін і президент США Дональд Трамп проведуть прес-конференцію, на якій усно підведуть підсумки зустрічі.

Підписання спільної заяви не планується.

"Це, власне, і не є обов'язковим атрибутом подібних зустрічей.

Глави держав планують разом провести прес-конференцію.

Там вони і виступлять із заявами, тільки усними" - заявив Пєсков.

Не зважаючи на те, що за свідченнями джерел у Держдепі, російська сторона передала американській проект спільної заяви за підсумками саміту майже тиждень тому.

Вочевидь, не склалося.

Не меншу стриманість в оцінках результатів зустрічі продемонстрував і помічник Путіна Юрій Ушаков.

За його словами, в двосторонніх справах ситуація "дуже погана".

"На нашу думку, потрібно з чогось починати, якось виправляти цю ситуацію.

Наприклад, економічна сфера, нам думається, могла бути обговорена між президентами", - сказав він.

Не додавши, втім, як саме можна покращувати економічні стосунки між країнами за умов збереження антиросійських санкцій, які ці стосунки, скажемо м'яко, дещо ускладнюють.

Також він сказав, що Путін має намір підняти на зустрічі з Трампом тему "незаконного захоплення російської дипломатичної власності" в США і арешти росіян за американськими запитам в третіх країнах.

Що, напевно, теж не сприятиме доброму настрою обох лідерів.

З аналогічними коментарями виступила і американська сторона.

Зокрема, радник президента США з питань нацбезпеки Джон Болтон на запитання про можливі досягнення на цій зустрічі стримано заявив, що "досягненням можна вважати сам факт її проведення".

Чому так відбувається?.

Адже у день зустрічі обидва президенти зацікавлені у якомусь прориві у стосунках — хоча б для того, щоб із допомогою досягнень у міжнародній політиці зменшити внутрішньополітичні проблеми.

Проте, досягнення будь-якої угоди передбачає якісь взаємні поступки в обмін на досягнення певної спільної мети.

А у поступках обидві сторони якраз максимально скуті зовнішніми обставинами.

Особливо це стосується президента США.

Який і так вчинив немало необдуманих кроків під час свого європейського турне, поставивши під загрозу цілий ряд стратегічних союзів із європейськими країнами.

Якщо ж він вчинить якийсь необережний крок ще й у Гельсінкі — питання відповідальності перед Конгресом цілком може повернутися в практичну площину.

Бо можна злітати до Кім Чен Ина, про щось із ним поговорити і після того розповісти всім, що досягнуто колосальну геополітичну перемогу.

Можна зламати угоду з Іраном (задля справедливості слід сказати, і справді неоптимальну), не домовившись із союзниками про те, що робити з Тегераном далі.

Але піти на поступки Росії в тій ситуації, в якій перебуває чинний президент США — означає підписати собі вирок власною рукою.

Тому в Дональда Трампа та Володимира Путіна залишається вкрай обмежене поле для домовленостей.

Вони можуть поговорити про висилку дипломатів і дипломатичну власність.

Вони можуть, в якості про8грами-максимум, вдати із себе великих миротворців і почати процес пролонгації договору про скорочення стратегічних ядерних озброєнь — СНВ-3.

Але досягнути компромісу стосовно антиросійських санкцій, війни на сході України, ситуації в Сирії та інших реальних загроз світовій безпеці вони, здається, просто не здатні.

Столиця Фінляндії - знакове місце для американських і пострадянських посадовців.

Тут свого часу зустрічалися Джеральд Форд і Леонід Брежнєв, Джордж Буш і Михайло Горбачов, Білл Клінтон і Борис Єльцин.

Тут інколи вдавалося досягнути направду проривних угод.

Можливо, саме тому і цього разу Гельсінкі віддали перевагу перед Віднем, де спочатку планувалося провести зустріч.

Але, здається, сьогодні "геній місця" не спрацює.

Можливо, тому, що як Володимир Путін не дотягує за масштабом ні до Брєжнєва, ні до Горбачова, так і Трамп не схожий ні на Буша-старшого, ні на Клінтона.