Секс в обмін на роботу: Кому зашкодить історія російської шпигунки Бутіної в США

"Тісні зв'язки з ФСБ", намагання вплинути на політичні організації, "контакти з офіцерами російської розвідки", "секс в обмін на роботу в США", скарги куратору на те, що їй доводиться спати з американцем, який їй особисто бридкий – все це сплелося в гучний, скандальний і неймовірно бридкий коктейль.

При тому Бутіна, як і її попередниця в ролі російської шпигунки, Аня Чепмен, зайвим професіоналізмом явно не страждала.

Про те, з ким саме вона контактувала, і яким саме місцем пробивала шлях до контактів у політичному та лобістському середовищі США, поліція змогла з'ясувати, просто перевіривши її ноутбук та смартфон.

Допоміг слідству, вочевидь, і активіст Республіканської партії з Південної Дакоти Пол Еріксон, з яким жила Бутіна.

І який, вочевидь, і був тим самим американцем, жити з яким Бутіній набридло – але пошукати когось іншого товариш куратор ще не дозволяв.

Хоча пропонувати секс іншим чоловікам в обмін на допуск до певних зв'язків та знайомств Бутіній не забороняли.

Напевно, вся ця історія не надто потішила чоловіка.

Якому, окрім всього, ще й доводилось тягнути на собі навчання Бутіної, яка для маскування й отримання студентської візи нібито навчалась в Американському університеті – а письмові екзамени та домашні завдання був змушений робити "об'єкт спецоперації американець №1", як сором'язливо іменують Еріксона в документах слідства.

З одного боку, в шпигунських скандалах немає нічого екстраординарного.

Навіть між союзниками – не те, що між ворогами.

І США "слухали" Німеччину (в тому числі – канцлера Ангелу Меркель).

І Німеччина "приглядала" за декотрими європейськими партнерами – організувавши, наприклад, масштабне підслуховування австрійських посадовців.

Але всі ці історії не йшли ні в яке порівняння і пригодами Бутіної.

Бо використання "підкладних" агенток (чи агентів) у світі якось вийшло з моди.

Загалом, гучні скандали з жінками – "медовими пастками" останнім часом трапляються виключно у російських спецслужб.

Хоча ні, нещодавно був аналогічний випадок в ісламістів – це коли провокатори з "Хамасу" назбирали по соцмережах фоточок дівчат у негліже, з їхніх же екаунтів зібрали характерні сленгові фрази, і "скормили" це все ізраїльським солдатам, закрутивши з ними "віртуальні романи" й заразивши їх смартфони шпигунським програмним забезпеченням, яке дозволяло включати камери і вести відеотрансяцію з блокпостів, а також читати пошту та SMS.

Щоб здолати заразу, кілька місяців тому ізраїльська контррозвідка навіть провела масштабну спецоперацію з промовистою назвою "Розбите серце".

Історія з Бутіною, скоріше за все, не призведе до якихось глобальних геополітичних наслідків.

Навряд чи вона завдала якоїсь надто вже істотної шкоди геополітичним інтересам США.

Але і без уваги її теж навряд чи залишать.

Міра цинізму російської розвідки робить Бутіну і її кураторів як яскравим сюжетом для американських ЗМІ – так і хорошим приводом для Конгресу США нанести черговий удар по можливості Росії впливати на американський політикум.

Цілком ймовірно, що за наслідками цієї історії росіяни залишаться без можливості отримати студентську візу.

Постраждає і бізнес з поставкою "російських дружин" – багаті американці просто побоюватимуться мати справу з жінками, кожна з яких може виявитись підсадною качкою - ну, чи як це правильно в даній ситуації назвати.

Ну, а російські ЗМІ отримають чергову "ікону стилю" – якій американське правосуддя, скоріше за все, дасть "по повній" – але невдовзі обміняє на когось цікавішого для США, ніж не надто талановита в шпигунській справі, але готова на все задля Росії патріотка.