Поразка у СОТ: Чому США "зрадили" Україну

Декілька поразок України у Світовій організації торгівлі підряд – і у справі про невидачу Росією сертифікатів відповідності на наші залізничні вагони, і у суперечці щодо антидемпінгових мит на аміачну селітру, були не надто принциповими, але достатньо дошкульними неприємностями.

І якщо у перспективах "селітряної" справи були причини сумніватись від самого початку, то історія з вагонами, на які Росія без пояснення причин відмовилась видавати сертифікати, виглядала для України виграшною.

Втім, не склалося.

Вся надія на апеляцію.

І от на подібному тлі трапилася нова "зрада".

Інформація про те, що США стали на бік Росії у знаковій справі щодо українського транзиту через територію Росії, яка також розглядається у Світової організації торгівлі, і результати якої очікують до кінця поточного року, викликала помітно більше емоцій.

Що, загалом, і логічно.

Оскільки ситуація явно стосується не чиїхось вузькокорпоративних інтересів, а всього українського експорту до центральної Азії та кавказького регіону.

Росія зупинила транзит українських вантажів туди, посилаючись на статтю 21 Загальної угоди про тарифи і торгівлю.

Ця стаття дозволяє членам СОТ порушувати свої зобов'язання в організації, керуючись "міркуваннями національної безпеки".

Не вдаючись при тому у зайві подробиці щодо того, як українські товари, оглянуті й перевірені на кордоні, несучись транзитом у запломбованих вагонах через Росію, якось загрожують чиїйсь безпеці.

І в цій ситуації рішучість Трампа солідаризуватись із Путіним якраз цілком сподівана.

Оскільки США – як і Росія – використовують статтю 21 як спосіб обійти правила та регуляції СОТ.

Зокрема, у березні, коли Дональд Трамп з помпою готував введення тарифних обмежень на ввезення сталі та алюмінію до США – він користувався все тією ж статтею 21.

Гордо ігноруючи вимоги, приміром, Канади пояснити, як саме канадська сталь заважає нацбезпеці США.

Тоді популярною була думка, що США почнуть використовувати цю лазівку регулярно – чим спричинять кризу у СОТ і навіть саботуватимуть роботу організації, чи вийдуть із неї.

За таких умов протестувати проти використання Росією їхнього ж власного фокусу представникам Вашингтону було б якось нелогічно.

А загалом, і США, і Росія страждають певним "комплексом наддержавності".

У першому випадку це до певної міри виправдано, у другому – не надто, але результати цієї хвороби – одинакові.

І там, і там вірять, що загальносвітові правила прозорої і чесної торгівлі можна в разі потреби "підправити" на власну користь.

А стосовно нашої ситуації – то зараз у СОТ розглядають дві торговельні суперечки між Україною та Росією.

Одна із них стосується російської блокади нашого транзиту на схід.

А інша – це комплексний позов Москви проти українських обмежувальних заходів, накладених на російські товари та послуги після початку російської агресії.

Обидві ці справи мають принципове значення.

І виграти їх обидві, скоріше за все, не зможе жодна зі сторін.

Бо якщо експерти прийдуть до висновку, що українські товари у вагонах становлять загрозу для російської нацбезпеки – то російські товари на українському ринку є тим більш небезпечними, і Україна мала повне право заборонити їх ввезення у відповідності до тієї ж статті 21.

І навпаки – якщо свобода торгівлі ставиться вище за гіпотетичні ризики для нацбезпеки, то обидві сторони повинні пом'якшити позиції.

А якщо ж станеться паскудне диво, і раптом виникне ситуація, коли одним можна користуватись статтею 21 для захисту своїх інтересів, а іншим – ні, то виникне інше питання.

Суть якого полягатиме вже у тому, навіщо України – чи світові загалом – така міжнародна організація, як СОТ.