Казус Манафорта: Чому прагматизм Порошенка спробують перетворити на "зраду"

Навіть перший день суду у справі Пола Манафорта приніс несподіванки для українського політикуму.

Звичайно, заява першого свідка у справі, Теда Девайна, що бізнес-партнер Манафорта, Річард Гейтс, намагався найняти його на роботу на користь нинішнього президента України Петра Порошенка, вийшла достатньо розпливчастою.

Хоча б тому, що свідок не має жодної достовірної інформації щодо того, чи наймав Порошенко Манафорта і Гейтса – чи все це було виключно їхньою власною ініціативою.

Приміром, розробкою якогось абсолютно гіпотетичного бізнес-плану, який так ніколи й не був показаний клієнтові.

Чи, можливо, і був показаний – але після того клієнтом рішуче відхилений.

Звичайно, в адміністрації українського президента будь-яку співпрацю з Манафортом спростували.

Залишивши, втім, маленьку щілину для можливого відступу у вигляді ремарки щодо того, що "пропозиції про співпрацю надходили, утім, навіть не розглядалися".

Проблема у тому, що нові деталі стосовно того, з ким співпрацював – чи навіть тільки хотів співпрацювати – Пол Манафорт в Україні, неминуче будуть оприлюднені.

Оскільки захист Манафорта на суді, схоже, прийняв рішення намагатись перекласти вину свого клієнта на його колишнього бізнес-партнера, Річарда Гейтса.

Відповідно, останній не скупитиметься на подробиці стосовно справ Манафорта, щоб уникнути почесної ролі цапа-відбувайла.

Чому, вочевидь, сприятиме і звинувачення, представникам якого важливіше розібратися з політичними і фінансовими звичками такої фігури першої величини як Пол Манафорт, а не з маленькими ґешефтами його підлеглих – яким цілком можуть запропонувати зменшення и й відміну покарання в обмін на співпрацю зі слідством.

І якщо Тед Девайн, який одразу відмовився від участі в гіпотетичній співпраці з Порошенком, не знає жодних подробиць, то Гейтс, який цю співпрацю пропонував, безумовно, розповість про справу з новими деталями.

Цілком можливо, що його розповідь зведеться до констатації відсутності будь-яких досягнень у налагодженні контактів з командою Петра Порошенка, що поставить жирну крапку в усій цій історії.

Але цілком може бути, що замість крапки ми отримаємо знак питання – в тому разі, якщо спливе, що переговори про співпрацю, хай може і не доведені до кінця, таки були.

Чи могла команда президента України, знаючи про зв'язки Пола Манафорта з Януковичем, про щось із ним говорити? Та цілком могла.

Особливо у той момент, коли Манафорт був не підозрюваним в ухилянні від сплати податків і банківських махінаціях, а керував штабом переможця виборів у США.

І міг стати єдиним контактом для української влади у середовищі нового президента США, стосунки з яким у Києва могли скластись далеко не найкращим чином.

Але такий логічний дипломатичний прагматизм зараз, коли роль Манафорта в американському політичному житті помітно змінилась, неминуче стане об'єктом критики всіх українських політисил, зацікавлених у збільшенні власних рейтингів за допомогою критики чинної влади.

І прагматичні спроби зберегти стосунки зі США після того, як надії на обрання Хілларі Клінтон не справдилися – хай навіть за посередництвом достатньо слизьких політичних типажів із тамтешнього політикуму, неминуче стануть "зрадою ідеалів Майдану".

Принаймні, з точки зору тих людей, яким цю "зраду" знайти конче потрібно задля досягнення власних очевидних цілей.