Допис про волонтерів-шпигунів: До чого Донік готує суспільство

Роман Донік - засновник і керівник одноіменної волонтерської групи.

Багато в чому підтримує дії нинішньої влади.

З ним (як, мабуть і з будь-яким українським більш-менш відомим волонтером) вже пов'язано кілька скандалів.

Так, два роки тому, восени, він пообіцяв розстрілювати тих, хто намагатиметься змінити нинішню владу насильницьким шляхом.

На початку цього року він повідомив про намагання іншої волонтерки провезти ящики з алкоголем бійцям на передову.

Цього разу допис Доніка присвячено ролі волонтерів.

Хедлайнер тих, хто сприйняв його вкрай негативно - журналіст Юрій Бутусов.

На його думку, допис Доніка - це, "вочевидь, початок нової передвиборчої кампанії з дискредитації волонтерського руху напередодні президентських і парламентських виборів".

Багато хто сприйняв слова Доніка так, ніби він всіх волонтерів записав у шпигуни, диверсанти і дискредитує український волонтерський рух.

Ті, хто згоден з Доніком, наголошують, що його допис викликав таке обурення через те, що він виніс на широкий загал тему, про яку вже давно багато хто думав.

Але викривати темні сторони руху, на якому тримається віра суспільства в позитивні зміни - справа невдячна.

Опоненти Бутусова наголошують на тому, що і волонтери - не без гріха.

Допис справді неоднозначний.

З одного боку, меседж Доніка можна розуміти так, що волонтери в Україні перетворилися на священих корів, в той час як серед них є як шкідники і люди, від яких більше галасу, ніж користі.

І навряд чи це є для когось новиною.

Інше питання, чи не підірве обговорення таких речей довіру до волонтерства як явища в цілому.

З іншого боку, допис "порохобота" Доніка можна розглядати не просто як заклик критично поглянути на український волонтерський рух, а як і підготовку почви для перших процесів проти волонтерів, яких почнуть переслідувати через политичні вподобання.

Висновки з цього поки що напрошуються такі:.

Багато хто не читає допис перед тим, як його прокоментувати.

Деяким волонтерам дуже важко буде після війни повернутися до цивільного, непублічного життя.