Таємниці Могильова: Чи справді Лукашенко піде на будівництво російських баз

Сьогодні Telegram-канал Незигарь опублікував прецікаву інформацію стосовно результатів переговорів Володимира Путіна та Александра Лукашенка, які пройшли 12 жовтня в Могильові.

Ні-ні, звичайно, про результати цієї зустрічі багато писали й традиційні інформагенції - і про "розв'язані вузли в двосторонніх стосунках", і про спільну екскурсію президентів до спадкової хати родини Лукашенків, і про чверть мільярда доларів США, отриманих Білоруссю від Росії за "перетаможку" нафти.

Як писали і про фактичну заборону на реекспорт багатьох видів нафтопродуктів, яка пробє багатомільйонну дірку в білоруському бюджеті, та про таємничу, але не надто патріотичну фразу Лукашенка про те, що "Могильов, Вітебськ - це такі міста, які взагалі не відрізняються від російських міст".

А от про що сказано не було нічого - це про геополітичну ціну припинення сварки між "братніми народами", ніби як озвучену сьогодні Незігарем.

Зокрема, про плани Володимира Путіна, нібито підтримані президентом Лукашенком, стосовно розміщення в Білорусі російських систем ППО останнього покоління.

А також, в разі будівництва американської військової бази у Польщі, створення потужної російської бази у Білорусі - при чому йшлося явно не про багатостраждальну "бобруйську авіабазу", яку збирались будувати десяток років тому, а в лютому минулого року ніби остаточно передумали.

Звичайно, достовірність інформації "Незигаря" достатньо сумнівна.

Особливо після історії з "інсультом в Лукашенко", яка так і не знайшла жодного доладного підтвердження, і, не виключено, була спровокована на тлі якогось планового потрапляння білоруського президента до лікарні.

Але після зустрічі в Могильові в багатьох спостерігачів склалося враження, що громадськості сказали про її перебіг не все.

Оскільки Росія, яка перебуває у стані глибокої економічної кризи, раптом вирішила тільки частково скоротити непряме дотування Білорусі за допомогою безмитного продажу нафтопродуктів, але натомість виділила Мінську чверть мільярда за "претаможку" й іще майже стільки ж - в якості чергового траншу Євразійського банку розвитку.

Дозволивши при тому реекспорт світлих нафтопродуктів - щоправда, у зменшеному масштабі.

А сповнений войовничої риторики Лукашенко, який іще декілька днів перед зустріччю в Могильові розповідав, що "не може повністю покладатися на Росію", раптом повів Путіна до свого "родинного гнізда".

Ціною цієї метаморфози, не виключено, й було рішення про розміщення засобів ППО та гіпотетичне поки що будівництво повноцінної бази, від якого за інших умов Олександр Лукашенко, ясна річ, скромно би відмовився.

В інформації Незигаря, щоправда, насторожує одна неточність.

Мова йде про розміщення у Білорусі зенітно-ракетних комплексів ППО С-500 "Прометей".

Яких, наразі, не існує в природі.

Себто існують вони у вигляді прототипів, не переданих на озброєння у війська - і найближчих два роки в цьому статусі і залишаться.

Що мимоволі наштовхує на думку, що й ідея розгортання С-500, які нібито мають "закрити на замок" дальні підступи до Росії, теж перебуває на стадії "прототипу".

Реалізація якого, ніби досягнута в домовленостях, стараннями Лукашенка, може пересунутись і на далеко більш віддалені терміни, ніж 2020 рік, коли ніби то вступлять у стрій С-500.

Як то сталося із бобруйською авіабазою.