Нова броня для БТР: Як технологічний "совок" в Україні гальмує розвиток

Фото – Укроборонпром.

Depo.

ua продовжує відстежувати ситуацію довкола війни на Донбасі.

І озброєння Збройних сил України – далеко не останній момент у цьому питанні.

29 жовтня ДП "Харківське конструкторське бюро ім.

Морозова", що входить до складу держконцерну "Укроборонпром", передало в армію першу партію виготовлених з нової вітчизняної бронесталі БТР-4 у складі семи машин.

Попри те, що закінчується жовтень, це була перша партія бронетранспортерів, яку українська армія отримала в рамках державного оборонного замовлення у 2018-му році.

Ще 40 корпусів перебуває в роботі.

Причини такої затримки досить тривіальні для нашої держави: бюрократія, жадібність та небажання йти в ногу з часом.

Так, директор Defense Express Сергій Згурець , стверджує, що фактичний початок робіт з виготовлення бронетранспортерів почався лише у вересні, а до цього тривав процес підписання договорів та узгодження ціни між замовником (Міністерство оборони України) і виконавцем (підприємствами, які входять до складу "Укроборонпрому").

Судячи з усього, процес цей затягнувся на добрих три квартали.

На це були як об'єктивні причини (безвіз відкрив двері у Європу в тому числі і для працівників оборонного сектору), так і суб'єктивні.

На суб'єктивних варто зупинитись більш детально.

За словами того ж Сергія Згурця, відповідальне за виконання держзамовлення БТР-4 ХКБМ ім.

Морозова спочатку "зажало" передати Лозівському ковальсько-механічному заводу великий підряд на виготовлення бронекорпусів БТРів, внаслідок чого завод добрих півроку простоював і з нього порозбігались майже всі працівники, переважно за кордон.

Коли ж в ХКБМ зрозуміли, що самостійно не зможуть освоїти державне замовлення, було трохи пізно – в Лозовій працювати вже майже не було кому – з трьох бригад зварювальників залишилась лише одна.

Та й щоб втримати ту, на заводі пішли на підняття зарплат, що потягнуло за собою перегляд собівартості продукції і, як наслідок, новий перегляд ціни і перепідписання договорів.

Ну а про те, що чиновники з Міністерства фінансів можуть поставити на межу зриву будь-яке держзамовлення, профінансувавши його на 3-6 місяців пізніше, аніж було заплановано, ми вже писали в контексті реформи системи харчування в українській армії.

Як стверджують дотичні до процесів люди, з БТРами ситуація нічим не краща.

Але повернімось до виготовлення БТРів.

За словами експертів, затримок з цим можна було б уникнути, якби вітчизняні обороні підприємства відповідали вимогам часу.

Зокрема, в питанні автоматизації виробництва.

Адже, поки весь цивілізований світ зварювальні роботи виконує за допомогою роботів, в Україні все зав'язано на ручній роботі зварювальників.

Фото – Сергій Згурець.

"Роблять корпуси БТРів за технологією, яка була відпрацьована ще в часів Радянського Союзу.

На виробництво надходить листова незагартована бронесталь, вона ріжеться, обробляється край, зварювальники на стапелях зварюють корпус.

Потім цей корпус завантажується в величезну піч, де корпус майбутнього БТР гартується до певної температури і потім поступово охолоджується.

Це потрібно, щоб бронесталь стала бронею, навіть включаючи зварні шви, а корпус БТРа не потріскався.

Хоча, як показує практика, раз на раз не приходиться", – описує Сергій Згурець технологічний цикл виготовлення корпусів БТР.

Фото – Сергій Згурець.

Відповідно, якість виконаних робіт також залежить від людського фактору – насамперед, досвіду й кваліфікації зварювальника.

Звідси й рекламації від клієнтів, насамперед закордонних.

Чого вартий лише минулорічний скандал з зірваним замовленням для Іраку: в партії БТРів, виготовленій Лозівським ковальсько-механічним заводом, замовник виявив тріщини в корпусах і повернув браковану продукцію в Україну (кажуть, вона потім успішно пішла на озброєння Нацгвардії).

А між тим, цей процес можна автоматизувати – як це робиться хоча б у сусідній Польщі.

Зокрема, одна з фірм пропонує рішення у вигляді готового проекту.

Однак, замість автоматизації виробництва, в ДП "Укроборонпром" віддають перевагу "грі в нарди", переганяючи бригади зварювальників з одного підприємства на інше.

Зокрема, є інформація про те, що побоюючись зірвати державне оборонне замовлення, ХКБМ ім.

Морозова відправило свою бригаду зварювальників на допомогу головному підряднику – Лозівському ковальсько-механічному заводу.

разом з тим, жодної інформації про плани автоматизації виробництва бронемашин немає.