/https%3A%2F%2Fimg.depo.ua%2F195x130%2FNov2018%2F454191.png)
Амбасадор зі Швейцарії Вальтер Фуст: Про спільне між українцями і африканцями та слабкість Києва
У цьому впевнений амбасадор, екс-голова Швейцарської агенції міжнародного співробітництва, голова Африканського інноваційного фонду Вальтер Фуст.
В інтерв'ю Depo.
ua пан Фуст розповів про необхідність управління "знизу-вгору", звичку вчитися у молодих і закоханих в українок співвітчизників.
- Пане Вальтере, які кроки до інноваційного суспільства Україна має зробити першими?.
- Я думаю, варто серйозно подумати про екосистему, яка дозволяє мобілізувати інновації.
Вона формується технічними школами, університетами, приватним сектором, діями уряду, стартап-інвесторів та банківської системи.
І коли ви її створите, ви маєте мобілізувати потяг людей до інновацій, тому що у Києві люди з блискучими мізками, але вони не знають, куди піти і що робити, аби знайти підтримку своїм ідеям.
- Себто, потрібні якісь форуми…?.
- Форум – це платформа, але вам потрібна мережа ворспейсів, коворкінгів, технічних лабораторій, куди молоді компанії або просто люди могли піти, щоб розвинути свої ідеї, підготуватися до того, щоб масштабувати їх і представити на ринку.
ПРОЦЕСИ МАЮТЬ ЙТИ ЗНИЗУ НАГОРУ.
- Які моменти вже врахували у розвинених африканських країнах, а в Україні – ще ні?.
- В Африці вже вкоренилася звичка дослухатися до людей, знати про їхні турботи та потреба.
Спершу там концентруються на базових потребах, оскільки ресурси обмежені.
- Як вони знають про них?.
- В управлінні активуються невеличкі міста та села.
У них немає впевненості у центральній владі, терпіння чекати.
Вони хочуть самі відповідати за своє майбутнє, мобілізуватися, щось змінювати, а не просто говорити.
Їхня культура формувалася і продовжує формуватися із сіл і невеличких містечок, процеси йдуть знизу нагору.
Це дуже відрізняється від країн, де звикли, що влада спускає їм вказівки.
- В Україні процеси теж мають йти знизу-вгору?.
- Абсолютно.
Я в цьому повністю переконаний.
Це б розігнало зміни, включаючи концепт смарт-сіті.
Знаючи потреби людей, простіше визначати, куди спрямовувати інвестиції.
- Яким ключовим проблемам африканцям вдається ефективно протистояти?.
- Звісно, це боротьба з бідністю.
Тут треба розуміти, що підприємці не падають з неба, і секрет вирішення - у новому поколінні.
У багатьох країнах через діджиталізацію ми маємо перевертати піраміду навчання догори ногами.
Зараз старші навчають молодших.
Але у світі цифрових технологій навчати починає молодь.
І цього не потрібно боятися.
Коли ми представили вільний доступ до Інтернету під час занять у школах Швейцарії, найбільшим викликом стала не купівля комп'ютерів.
Найбільшим викликом було навчити вчителів працювати з новими установками.
Вони мали змінити свою звичку навчати.
Учні стали більш критичними, тому що у них з'явився доступ в Інтернет.
Вони могли перевірити, чи правий вчитель.
Вчителі скаржилися, що для них все це занадто швидко.
Але я думаю, це був гарний підхід.
- Що унікального у саме цьому поколінні?.
- Молоді люди мають доступ до технологій.
Їхнє мислення не настільки складне, як у старших людей.
Вони вчаться за мобільними телефонами, яких зараз понад 7 млрд.
Мобільні телефони та супутнє технології – найбільший здобуток людства.
І вони змінили світогляд.
У УКРАЇНИ ЧУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЛЯ ТУРИЗМУ.
- Які зараз головні слабкості у київському врядуванні та інфраструктурі Києва?.
- Вам потрібно переосмислити значення різних інституцій.
Це відображено у світовому рейтингу інновацій.
Серед усіх пунктів у Києва найнижчий бал саме за роботу установ.
Питання – чому так.
Через минуле? Можливо, не відбулася зміна поколінь? Молодь не достатньо посунулася у знаннях та вміннях, щоб замінити попереднє покоління? Досі актуальна стара система?.
- Себто, йдеться про розвиток громадянського суспільства?.
- Так, але громадянського суспільства, яке не лише критикує владу, але й робить свій внесок у розвиток країни.
Вони можуть критикувати, але треба іще щось робити – поєднувати людей, підтримувати корисні проекти влади.
- Якщо говорити про прикладні речі, наприклад, про транспорт, яку головну проблему бачите у Києві?.
- Зі зростання мобільності, доходів та багатства зростає і кількість авто.
Це актуальна проблема в багатьох країнах.
Як її вирішувати? У Сінгапурі зробили систему оплати за проїзд.
У деякі дні ви взагалі не можете заїхати у місто зі своїми номерами.
Вони платять податки залежно від кількості кілометрів.
Це доволі цікавий проект.
Ми хотіли презентувати його у Швейцарії, але проект відхилили.
Люди не вірять, що влада лише міряє кількість кілометрів.
Вони бояться, що вона стежить, куди, власне, вони їдуть і чому.
Провести лінію між безпекою і контролем іноді – дуже делікатне питання.
- Це ваш перший візит до Києва?.
- Ні, можливо 20-й.
Вперше я побував у вашому місті у 1987-му.
- Ви бачите якийсь розвиток за останні роки?.
- Так, зміни грандіозні – у системі транспорту, реставрації будинків.
Дуже відчуваються культурні зрушення, зміна система традицій.
- Київ може стати світовим туристичним центром?.
- Звісно.
Але тут потрібно вирішувати проблему з бюджетними авіаквитками.
Багато туристичних рейсів банально не вистачає – як у Барселоні, Мадриді і Парижі.
У Парижі 8 млн відвідувачів на рік, це шалена цифра.
Питання – як вони з цим управляються.
Це питання проживання, транспорту….
Туристи все менше і менше хочуть повертатися до одного і того ж місця.
Вони прагнуть відкривати світ, переживати нові пригоди.
Найважливіше при виборі маршруту – питання безпеки.
- Київ вважають безпечним? Адже у нас у країні війна….
- Звісно, проблеми на сході можуть вплинути на людей, які розглядають можливості їхати в Україну.
Але абсолютної захищеності немає ніде у світі.
Україна – чудова країна з гігантським потенціалом для туризму.
Але питання – як мобілізуватися, вирішити питання трафіку, проживання, мови.
- Як наразі ставляться до Україні у Швейцарії?.
- Швейцарці люблять Україну.
У тенісному клубі сусіднього містечка 10 українок, вони одружені зі швейцарськими хлопцями.
Мобільність людей виросла.
Кожне друге одруження у Швейцарії – міжнародне, і це дивовижно.

