Амбасадор зі Швейцарії Вальтер Фуст: Про спільне між українцями і африканцями та слабкість Києва
Амбасадор зі Швейцарії Вальтер Фуст: Про спільне між українцями і африканцями та слабкість Києва

Амбасадор зі Швейцарії Вальтер Фуст: Про спільне між українцями і африканцями та слабкість Києва

У цьому впевнений амбасадор, екс-голова Швейцарської агенції міжнародного співробітництва, голова Африканського інноваційного фонду Вальтер Фуст.

В інтерв'ю Depo.

ua пан Фуст розповів про необхідність управління "знизу-вгору", звичку вчитися у молодих і закоханих в українок співвітчизників.

- Пане Вальтере, які кроки до інноваційного суспільства Україна має зробити першими?.

- Я думаю, варто серйозно подумати про екосистему, яка дозволяє мобілізувати інновації.

Вона формується технічними школами, університетами, приватним сектором, діями уряду, стартап-інвесторів та банківської системи.

І коли ви її створите, ви маєте мобілізувати потяг людей до інновацій, тому що у Києві люди з блискучими мізками, але вони не знають, куди піти і що робити, аби знайти підтримку своїм ідеям.

- Себто, потрібні якісь форуми…?.

- Форум – це платформа, але вам потрібна мережа ворспейсів, коворкінгів, технічних лабораторій, куди молоді компанії або просто люди могли піти, щоб розвинути свої ідеї, підготуватися до того, щоб масштабувати їх і представити на ринку.

ПРОЦЕСИ МАЮТЬ ЙТИ ЗНИЗУ НАГОРУ.

- Які моменти вже врахували у розвинених африканських країнах, а в Україні – ще ні?.

- В Африці вже вкоренилася звичка дослухатися до людей, знати про їхні турботи та потреба.

Спершу там концентруються на базових потребах, оскільки ресурси обмежені.

- Як вони знають про них?.

- В управлінні активуються невеличкі міста та села.

У них немає впевненості у центральній владі, терпіння чекати.

Вони хочуть самі відповідати за своє майбутнє, мобілізуватися, щось змінювати, а не просто говорити.

Їхня культура формувалася і продовжує формуватися із сіл і невеличких містечок, процеси йдуть знизу нагору.

Це дуже відрізняється від країн, де звикли, що влада спускає їм вказівки.

- В Україні процеси теж мають йти знизу-вгору?.

- Абсолютно.

Я в цьому повністю переконаний.

Це б розігнало зміни, включаючи концепт смарт-сіті.

Знаючи потреби людей, простіше визначати, куди спрямовувати інвестиції.

- Яким ключовим проблемам африканцям вдається ефективно протистояти?.

- Звісно, це боротьба з бідністю.

Тут треба розуміти, що підприємці не падають з неба, і секрет вирішення - у новому поколінні.

У багатьох країнах через діджиталізацію ми маємо перевертати піраміду навчання догори ногами.

Зараз старші навчають молодших.

Але у світі цифрових технологій навчати починає молодь.

І цього не потрібно боятися.

Коли ми представили вільний доступ до Інтернету під час занять у школах Швейцарії, найбільшим викликом стала не купівля комп'ютерів.

Найбільшим викликом було навчити вчителів працювати з новими установками.

Вони мали змінити свою звичку навчати.

Учні стали більш критичними, тому що у них з'явився доступ в Інтернет.

Вони могли перевірити, чи правий вчитель.

Вчителі скаржилися, що для них все це занадто швидко.

Але я думаю, це був гарний підхід.

- Що унікального у саме цьому поколінні?.

- Молоді люди мають доступ до технологій.

Їхнє мислення не настільки складне, як у старших людей.

Вони вчаться за мобільними телефонами, яких зараз понад 7 млрд.

Мобільні телефони та супутнє технології – найбільший здобуток людства.

І вони змінили світогляд.

У УКРАЇНИ ЧУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЛЯ ТУРИЗМУ.

- Які зараз головні слабкості у київському врядуванні та інфраструктурі Києва?.

- Вам потрібно переосмислити значення різних інституцій.

Це відображено у світовому рейтингу інновацій.

Серед усіх пунктів у Києва найнижчий бал саме за роботу установ.

Питання – чому так.

Через минуле? Можливо, не відбулася зміна поколінь? Молодь не достатньо посунулася у знаннях та вміннях, щоб замінити попереднє покоління? Досі актуальна стара система?.

- Себто, йдеться про розвиток громадянського суспільства?.

- Так, але громадянського суспільства, яке не лише критикує владу, але й робить свій внесок у розвиток країни.

Вони можуть критикувати, але треба іще щось робити – поєднувати людей, підтримувати корисні проекти влади.

- Якщо говорити про прикладні речі, наприклад, про транспорт, яку головну проблему бачите у Києві?.

- Зі зростання мобільності, доходів та багатства зростає і кількість авто.

Це актуальна проблема в багатьох країнах.

Як її вирішувати? У Сінгапурі зробили систему оплати за проїзд.

У деякі дні ви взагалі не можете заїхати у місто зі своїми номерами.

Вони платять податки залежно від кількості кілометрів.

Це доволі цікавий проект.

Ми хотіли презентувати його у Швейцарії, але проект відхилили.

Люди не вірять, що влада лише міряє кількість кілометрів.

Вони бояться, що вона стежить, куди, власне, вони їдуть і чому.

Провести лінію між безпекою і контролем іноді – дуже делікатне питання.

- Це ваш перший візит до Києва?.

- Ні, можливо 20-й.

Вперше я побував у вашому місті у 1987-му.

- Ви бачите якийсь розвиток за останні роки?.

- Так, зміни грандіозні – у системі транспорту, реставрації будинків.

Дуже відчуваються культурні зрушення, зміна система традицій.

- Київ може стати світовим туристичним центром?.

- Звісно.

Але тут потрібно вирішувати проблему з бюджетними авіаквитками.

Багато туристичних рейсів банально не вистачає – як у Барселоні, Мадриді і Парижі.

У Парижі 8 млн відвідувачів на рік, це шалена цифра.

Питання – як вони з цим управляються.

Це питання проживання, транспорту….

Туристи все менше і менше хочуть повертатися до одного і того ж місця.

Вони прагнуть відкривати світ, переживати нові пригоди.

Найважливіше при виборі маршруту – питання безпеки.

- Київ вважають безпечним? Адже у нас у країні війна….

- Звісно, проблеми на сході можуть вплинути на людей, які розглядають можливості їхати в Україну.

Але абсолютної захищеності немає ніде у світі.

Україна – чудова країна з гігантським потенціалом для туризму.

Але питання – як мобілізуватися, вирішити питання трафіку, проживання, мови.

- Як наразі ставляться до Україні у Швейцарії?.

- Швейцарці люблять Україну.

У тенісному клубі сусіднього містечка 10 українок, вони одружені зі швейцарськими хлопцями.

Мобільність людей виросла.

Кожне друге одруження у Швейцарії – міжнародне, і це дивовижно.

Джерело матеріала
loader
loader