Отруйний Путін: Чому російський генерал програв битву за Інтерпол

Сьогодні за підсумками сесії генеральної асамблеї Інтерполу в Дубаї президентом організації був обраний представник Південної Кореї Кім Чон Ян.

Попри те, що головним фаворитом на цю посаду іще тиждень тому вважався генерал російського МВС Олександр Прокопчук.

Кандидатуру якого у Кремлі, природно, гаряче й енергійно підтримували.

І для обрання якого, за чутками, доклало зусиль і відомство Сергія Лаврова.

Звичайно, "провину" за поразку Прокопчука в Росії традиційно поклали на "колективний Захід" загалом, і на США — зокрема.

Приміром, на думку російського сенатора Ігора Морозова, американці боролися з кандидатурою Прокопчука, тому що "побоювалися", що з росіянином на чолі Інтерполу "у них зірвуться плани щодо незаконного переслідування та арешту громадян Росії та інших країн у будь-якій країні світу".

І в чомусь вони мали рацію — проти кандидатури Прокопчука і справді синхронно працювали Велика Британія та США, Україна та Литва.

Київ та Вільнюс навіть погрожували вийти з організації в разі обрання Прокопчука.

"Обрання новим президентом Інтерполу генерал-майора Олександра Прокопчука є чимось на кшталт ідеї поставити лисицю на чолі курника", - заявила вчора група американських сенаторів із обох партій.

А голова комітету у закордонних справах Палати громад Великої Британії Том Тагенхат констатував, що світ стоїть "не тільки перед можливістю поставити лисицю на чолі курника, але і вбивцю на чолі розслідувань про спроби вбивств" - явно натякаючи на отруєння Сергія Скрипаля та його доньки Юлії любителями "солсберецької архітектури".

Обрання Прокопчука на посаду президента Інтерполу "буде образою постраждалих в результаті хіматаки в Солсбері", - погоджувався із Тагенхатом лідер партії ліберал-демократів Великобританії Вінс Кейбл.

Тому твердження кремлівських посадовців та пропагандистів про "тиск з боку США та їх союзників" є абсолютно правдивими.

Але правдою є й інший факт.

Зараз Інтерпол об'єднує 190 країн.

І результат сьогоднішнього голосування — 60,5% за Кім Чен Яна і 39,5% — за Прокопчука наочно демонструє, що серед противників російського претендента явно були не тільки — а може, і не стільки європейські країни та США.

Попри те, що до початку скандалу в його шансах не сумнівався практично ніхто.

Чому так трапилося? Причина, здається, проста.

Можна обманювати всіх якийсь час, і можна обманювати когось увесь час.

Але обманювати всіх і весь час — не вийде.

Хто б це не сказав — Абраам Лінкольн чи Дені Дідро, цитата досить чітко описує теперішній міжнародний імідж Росії.

Десь не вірять, що Росія розпочала війну проти України — але підозрюють, що російські агенти вбивають мирних європейських обивателів.

Комусь байдужі спецоперації ГРУ в ЄС — але турбує знищення мусульман Сирії Асадом і його російськими друзями.

Дії Росії надто глобально, масштабно і безкомпромісно перетинаються з інтересами багатьох держав, що останнім часом помітно ускладнює життя відомству Сергія Лаврова.

Тому хоч роль "довгої руки Держдепу" у сьогоднішній невдачі Прокопчука була далеко не нульовою, головна причина такого результату голосування лежить все-таки не у Вашингтоні, а в Москві.