Варфоломій проти Гундяєва: Константинополь відкриває другий фронт

За неофіційною інформацією, Синод Вселенського патріархату на своєму черговому засіданні планує остаточно закрити питання Томосу про автокефалію для Православної церкви в Україні – і залишиться лише провести об'єднавчий собор в Києві, вибрати очільника цієї церкви та поїхати на Фанар і забрати там відповідний документ.

Варфоломій розпустив Західноєвропейський екзархат російських парафій.

Що це означає і яким боком тут Московський патріархат?.

Для початку давайте розберемося в дефініціях.

Слово "російських" у назві цього, вже екс-екзархату окреслює не церковну, а етнічну приналежність.

Для розуміння цього треба повернутися майже на 100 років тому, коли Білий рух на території знищеної більшовиками Російської республіки та сусідніх країн, таких, як УНР, програв боротьбу, і ті прихильники некомуністичної Росії, хто залишився живий, евакуювалися до Європи.

Саме для них були створені відповідні православні організації, які об'єднували православних емігрантів з Російської імперії.

Протягом всього існування ці структури міняли назви і навіть приналежність (з 1965 по 1971 роки Константинополь віддавав їх у руки Московського патріархату), а з 1999 року і до вчорашнього дня вони були об'єднані відповідним томосом у Західноєвропейський екзархат російських парафій.

Звісно ж, парафіянами цієї церковної структури (яка, до речі, існує паралельно із відповідними, головним чином французькою, де і знаходиться центр екзархату, православними єпархіями Константинопольського патріархату) уже давно є не тільки росіяни чи нащадки російських емігрантів першої та усіх інших хвиль.

Але певний зв'язок із Росією все-таки є.

І цей зв'язок цілком могли використати у своїх цілях у Свято-Даниловому монастирі.

До того ж, не так давно, на початку листопада, одна з парафій, у Флоренції, спробувала перейти із Константинопольського патріархату під юрисдикцію так званої "білої" російської церкви – РПЦЗ.

Як відомо, з 2007 року, після підписання відповідного Акту про канонічне спілкування, Російська православна церква закордоном є невід'ємною самоуправною частиною "червоної", гундяєвської церкви, знаної як РПЦ.

І ця невід'ємність чудово проявилася, наприклад, у реакції РПЦЗ на майбутню українську автокефалію.

Нащадки білих емігрантів відверто стали на бік нащадків чекістів (мова не тільки про самого Гундяєва, а й Путіна, який – в цьому уже ніхто не сумнівається – стоїть за боротьбою РПЦ проти України), заявивши про невизнання, неканонічність і таке інше.

Звісно ж, у Константинополі зважили і на цей факт, і на флорентійську історію.

А, зваживши, завдали потужного удару у відповідь.

Відтепер ніякого проросійського екзархату в Західній Європі не існує.

І це ще один – паралельно із українською автокефалією – болючий щиголь по гундяєвсьому носу.

Який йому доведеться стерпіти, бо ніяких офіційних, канонічних засобів для відповіді у нього немає.

А якщо вийти за рамки власне церковної війни, то історія набуває додаткових пікантних фарб.

Як вже було сказано, ці парафії, які пізніше зібрали у екзархат, засновували мігранти із Російської імперії, які не хотіли залишатися в комуністичній Росії/СРСР.

Так звана "біла Росія", яка завжди була опонентом, антагоністом "Росії червоної".

Тобто це був класичний поділ на "хороших" і "поганих русскіх".

І от виявилося – насправді, не вчора, а раніше, наприклад, після антиконстантинопольських заяв РПЦЗ – що не існує ніякого поділу.

Як не існує ніяких поганих і хороших русскіх.

Є просто русскіє – і вони усі, якщо говорити в рамках цієї дихотомії, погані.

Таким чином, Кремль, який цілком очевидно стоїть за усіма церковними атаками, власними руками знищує міф про те, що росіяни бувають притомними, що з ними можна домовлятися та співіснувати.

За старовинною російською традицією".

Отже, недалеким є той час, коли усі російські церкви – незалежно від того, хто їх засновував, - а говорячи ширше, усіх росіян будуть просто гнати із цивілізованого світу.

Спочатку у переносному значенні, а потім, можливо, і у прямому – тут уже все залежатиме від ступеню інфікованості цих персонажів ідеями "русского міра".