/https%3A%2F%2Fimg.depo.ua%2F195x130%2FDec2018%2F465711.jpg)
Соціалізм у Франції: Чому проросійські радикали вкрали "жовті жилети"
Франція готується до традиційних уже суботніх протестів "жовтих жилетів".
Тільки готується набагато масштабніше і потужніше, ніж у попередні тижні.
На вулиці Парижу виїдуть БТР-и та бронеавтомобілі.
На "бойове чергування" вийдуть 90 тисяч поліцейських, з яких 8 тисяч - у столиці.
Також з міркувань безпеки заплановано закрити магазини на Єлисейських полях, Ейфелеву вежу, Лувр та Музей д'Орсете.
Все це відбувається в країні, де, загалом, впродовж десятків років звикли до жорстких протестів найрізноманітніших верств населення.
В країні, уряд якої погодився відмінити норми, які стали першопричиною листопадових виступів "жовтих жилетів".
Та протести не вчухають, і набирають дедалі більш жорстокого і насильницького характеру.
В свою чергу, поліція, ганебно втікши із поля бою - пардон, "арени ненасильницького протесту" минулих вихідних, також готується використовувати силу без зайвих церемоній.
Чому так відбувається, адже перші хвилі протесту - 17 та 24 листопада, хоч і були далеко більш масовими, ніж минулої суботи, але проходили відносно мирно?.
Відповідь, здається, наступна.
Протест "жовтих жилетів" 1 грудня пройшов своєрідну точку неповернення.
До того дня його рушійною силою були дрібні підприємці, крамарі та фермери, незадоволені зростанням цін на пальне.
І протестували вони, як і належить добропорядним бюргерам.
Ні, звичайно, вони теж блокували рух, споруджували барикади та говорили поліцейським неприємні слова.
Але вони не грабували й не палили магазини й автомобілі, не кидали запалювальну суміш на всі боки, не розбираючись, де поліцейські, а де булочна на розі, власник якої постраждає від підйому цін так само, як і вони.
У надмірному застосуванні сили у поліції просто не було потреби.
Та й сваритись із цими неагресивними, хоч і впертими людьми, Макрон, здається, особливо не хотів.
Врешті, вони також сплачують податки у французьку казну, годують городян та створюють специфічне обличчя як французької столиці, так і провінції.
Натомість з першого грудня до справи взялися "професійні" протестанти - молоді люди із закритими обличчями й мутними біографіями.
Вони змішались із учасниками попередніх хвиль протесту - і почали робити те, що звикли на антиглобалістських та анархістських заходах.
Простіше кажучи - створювати максимум безладу та збитків для довколишніх, не сильно вникаючи при тому, хто є "прислужником уряду", а хто - простим роботягою, якому не пощастило залишити недавно куплену машину в неправильний час і в неправильному місці.
Список вимог цих нових учасників протестів до уряду склав не один, а сорок із чимось пунктів.
Врешті, виконання цих вимог їх особливо й не цікавить.
Серед цих радикалів, як не дивно, були помічені представники як ультраправих, так і ультралівих течій.
Зокрема, з "Національного об'єднання" Марін Ле Пен та з "Нескореної Франції" Жан-Люка Меланшона.
Про можливу роль Росії в акцічх цих "прикормлених" Кремлем політсил ми можемо будувати достатньо аргументовані здогади - адже без згоди "спонсорів" вони навряд чи вийшли б на протести соціально чужих їм "крамарів".
Натомість із початкових учасників протестів на вулиці завтра вийде вкрай небагато.
Причин тому - три.
По-перше, уряд виконав їхні вимоги.
По-друге, останній протест, що відбувся 1 грудня і завершився розгромом Тріумфальної арки, викликав у адекватних французів банальну огиду.
І, по-третє, адекватні бізнесмени зайняті зараз підготовкою до різдвяного туристичного сезону, зривати який безладами їм не з руки.
А проти ультрарадикальної публіки, не виключено, спонсорованої Росією, французька поліція не шкодуватиме завтра ні кийків, ні сльозогінного газу.
І це непросте, неприємне - але, вочевидь, раціональне рішення.

