Війна за цифри: Як "БПП" і "Батьківщина" воюють за ОТГ

Отже, у президентській партії заявили, що на недільних виборах до об'єднаних територіальних громад отримали 30 голів-однопартійців і ще 22, хто йшов за підтримки "БПП".

Тобто, 52 голови.

На цьому фоні п'ятеро від "Батьківщини" виглядають краплею.

У свою чергу, Тимошенко оголосила, що її партія має переможний результат у 35,7%, у "Блоку Порошенка", за її словами, 22,7%.

Остаточний результат розставить усі крапки над "і", однак вже з даних паралельного підрахунку голосів, оприлюднених деякими ЗМІ, стає зрозумілим, що з 35,7% у "Батьківщині" перегнули.

Скоріше за все, варто очікувати розриву між лідерами десь у межах 3-4%.

Якщо буде саме такий розрив, у "Батьківщині" розповідатимуть про маніпуляції з результатами волевиявлення.

Така логіка зрозуміла: Тимошенко готує громадську думку до весни 2019-го – якщо вибори вона програє, значить, вони сфальшовані.

Але при цьому у штабі Юлії Володимирівни повинні розуміти просту річ: серйозних акцій протесту під лозунгом "у нас украли перемогу" не буде.

Нема фінансового і людського ресурсу.

Технологія "влада фальсифікувала вибори" має шанс на реалізацію, коли протистоять кандидати з абсолютно протилежними світоглядами, як Віктор Ющенко і Віктор Янукович у 2004 році.

У 2010-му, коли Тимошенко програла Януковичу у другому турі з незначним відривом, організувати масові акції протесту не вдалося.

Причина проста: при виборі Янукович чи Тимошенко переважна більшість виборців користувалася простим підходом – хто з них менше зло.

Про суттєві світоглядні розбіжності між двома лідерами тодішніх перегонів, вочевидь, не йшлося.

Так само реагуватиме виборець і наступного року: для когось меншим злом буде Порошенко, для когось Тимошенко.

Проте за жодного з них на вулицю невдоволені поразкою не вийдуть.

Наступна важлива річ – після оприлюднення остаточних результатів виборів до ОТГ стане зрозумілим, хто і в яких регіонах добрав підтримку, а хто втратив.

Це дуже важливо для позиціонування всіх майбутніх кандидатів у президенти, особливо лідерів.

Тут також логіка зрозуміла: якщо головою ОТГ стає, наприклад, представник "Батьківщини", то існує значна вірогідність, що мешканці цієї громади підтримають Тимошенко.

Це коли брати за аксіому, що цей голова – вірний "батьківщинець", а не місцевий крутелик, який переміг під "біло-сердечними" прапорами.

Те ж стосується "БПП" та інших партійних голів ОТГ.

Але в наших реаліях, зазвичай, вибори на місцях перетворюються на суцільний "договірняк" столичних кураторів виборів з елітами на місцях.

Власне, у дуже багатьох місцевих радах конфігурація з осені 2015-го зовсім інша, аніж за підсумками волевиявлення.

Такою буде доля й обраних в ОТГ, адже у нас дуже слабкі партійні структури, тому завжди залишається спокуса замість справді свого зробити ставку на умовно свого.

Зате заможного і тому успішного кандидата з грошима і гречкою.

Ті, хто стежив за перебігом передвиборчої кампанії до ОТГ, і цієї, і минулих, зрозуміє – мова про те, що обрані там люди насамперед орієнтуватимуться на власне майбутнє, бо президенти приходять і йдуть, а їх вплив на регіональні процеси лишається.

Третя річ, яку продемонстрували останні вибори до об'єднаних тергромад: не так важливою була якість кандидатів (це окрема історія, і з суттєвими неприємностями після усіх цих виборів держава ще зіткнеться), як потреба у самих виборах.

Тепер стає зрозумілим, чому у "Батьківщині" так наполягали, щоб вони відбулися, незважаючи на воєнний стан.

Ще з моменту перших таких виборів, між "БПП" і "Батьківщиною" триває змагання, хто назве більшу кількість своїх переможців.

Партія Юлії Володимирівни всі попередні рази гучно звітувалася про свою перемогу, а партія Петра Порошенка – про свою.

То ж, здавалося, нічого нового.

Утім є суттєва відмінність – до 31 березня більше не планується таких масштабних виборів до тергромад.

Після завершення режиму воєнного стану ще мають відбутися вибори в 45 ОТГ в 10 областях.

Проте це ті області, в яких та ж "Батьківщина" не зможе похвалитися особливими здобутками.

У висуванців "БПП" шанси виглядають вищими.

Хоча також не вражають.

Тому можна казати, що недільні вибори стали знаковими для фіксації реальних рейтингів кандидатів-лідерів та їхнього ресурсу в регіонах.

Через це і така війна за кожну цифру.