Санкційна "зрада" чи маневр: Чому Мінфін США захистив Дерипаску

Міністерство фінансів США таки зняло санкції з "Русалу", En+ і "Євросибенерго".

Попри зусилля демократів у Сенаті США і жорстку критику цього рішення частиною вашингтонських еліт, Управління з контролю над іноземними активами Міністерства фінансів США оголосило про припинення дії санкційного механізму стосовно компаній російського олігарха — тепер вже "майже колишніх".

Відповідно до умов, раніше сформульованих американським Мінфіном, ці компанії знизили прямі і непрямі частки Дерипаски, і вийшли з-під його прямого контролю.

Крім того, "компанії також домовилися про безпрецедентну прозорість своєї діяльності, взявши на себе великі, постійні вимоги до аудиту, сертифікації та звітності".

Мінфін США може в будь-який момент повернути в санкційні списки пов'язані з Дерипаскою компанії, якщо вони порушать умови, на яких їх погодилися "випустити".

До речі, ці умови сформульював і запропонував американському Мінфіну екс-міністр енергетики Великої Британії, незалежний глава ради директорів En + Грегорі Баркер.

Вони передбачають не тільки зниження частки Олега Дерипаски нижче контрольної, але і виведення з управління як холдингом, так і алюмінієвою компанією його самого і призначених ним директорів і топ-менеджерів.

Чому впливові лобісти республіканців так старанно захищали активи Дерипаски? Відповідь, загалом, очевидна.

Створений колись Романом Абрамовичем "Русал" - один з найбільших в світі постачальників алюмінію, і після введення санкцій проти підприємства світові ціни на алюміній пішли вгору.

А найгірша новина для США полягає не тільки в тому, що Дерипаска контролював помітну частину світової виплавки алюмінію, а й у тому, що більше ніж Росія алюмінію виплавляє тільки Китай — з яким у Вашингтону теж торговельна війна.

При тому санкційний удар США по "Русалу", обтяженому боргами, вийшов настільки сильним, що у квітні 2018 року акції компанії втратили половину вартості, а керівництво "Русалу" заговорило про можливість технічного дефолту за кількома кредитами.

В разі реалізації такого сценарію виробництво алюмінію компанією неминуче б знизилось, ціна на цей метал — виросла, а домінування Китаю на ринку помітно зміцніло би.

Власне, міністр фінансів США Стівен Мнучін на зустрічі з членами конгресу достатньо відверто заявив, що скасування санкцій проти компаній Дерипаски пов'язане з тією роллю, яку ці компанії відіграють на світовому ринку алюмінію.

А ота сама гарантована "безперцендентна відкритість і звітність" "Русалу" і En+ передбачає, що гроші цих компаній не підуть на передвиборну агітацію в США — чи ще якесь недобре діло, бо в такому випадку режим санкцій буде відновлено миттєво.

Такою є формальний бік справи.

А неформальний може сказати нам іншу річ.

Уся історія з Дерипаскою і "Русалом" — від початку у квітні минулого року і до вчорашнього проміжного фінішу — це два сильних месиджі для російських олігархів.

Перший з яких полягає в тому, що участь в геополітичних іграх Путіна є токсичною, а нерідко — смертельною для їхнього бізнесу.

А другий месидж полягає в тому, що вийти з-під санкцій, бодай частково (санкції проти самого Дерипаски, до речі, залишились у силі) і врятувати своє майно можна тільки шляхом капітуляції і згоди на всі вимоги Мінфіну США.

Цей другий месидж — з точки зору стратегії, є вельми ефективним ходом.

Пацюки, потрапивши у безвихідь, б'ються до кінця.

Натомість можливість "домовитись" на умовах нового переможця буде для російських олігархів спокусою відступитись від лінії "уряду та партії" - чи, принаймні, виконувати їх розпорядження максимально формально.

От тільки складно сказати, як до цього "чудесного порятунку" Дерипаски поставляться в Росії.

Де на винахідливого олігарха за капітулянство перед США можуть чекати далеко гірші неприємності, ніж навіть банкрутство улюбленого концерну.