Румунська тривога: Чому Бухарест просить негайної допомоги проти Росії

"Ми зіткнулися в Чорноморському регіоні з низкою викликів, на які ми можемо відповісти лише працюючи в тісній співпраці з нашими союзниками, зокрема посилюючи трансатлантичні стосунки зі Сполученими Штатами".

Ця заява міністра національної оборони Румунії Габріела Леша, якщо уважніше у неї вчитатися, звучить як неприховане прохання про допомогу.

Як визнання того факту, що Бухарест явно сумнівається у своїй здатності адекватно протидіяти агресивній поведінці Москви біля власних берегів.

Немов схаменувшись, Леш після цих слів спробував знизити градус розмови, і заговорив про те, що "ми повинні триматися тихо і спокійно, тому що ми зараз не обговорюємо прямі загрози для Румунії", і взагалі, все вищесказане стосується не тільки проблем на Чорному морі - але й на Балканах, у країнах Балтії, тощо.

Але слово було сказане.

При тому що адекватні міністри оборони рідко публічно визнають той факт, що не в стані захистити свою країну від зовнішнього агресора без зовнішньої допомоги.

Що ж підштовхнуло Габріела Леша на подібну відвертість? Адже здавалось би, у Румунії, де розміщена база британських ВПС (із чотирма літаками і сотнями військовослужбовців), і де вже третій рік працює американська база протиракетної оборони, особливих підстав для хвилювання ніби й немає.

Втім, у проблеми з румунською (і не тільки румунською) безпекою у Чорному морі є, насправді, кілька шарів.

Стосовно загроз, які Бухарест відчуває з боку Росії, то вони є вельми реальними.

Починаючи від тієї ж таки бази ПРО на румунській території і продовжуючи, наприклад, дещо різними поглядами на можливі шляхи вирішення конфлікту в Придністров'ї.

Чи, наприклад, на можливості об'єднання Румунії з Молдовою, яке, звичайно, на разі є цілком гіпотетичним - але від якого не поспішають відмовлятися ні в Кишиневі, ні у Бухаресті.

Румунія може навіть стати об'єктом гібридної агресії з боку тієї ж пропутінської Угорщини - адже чимало етнічних угорців мешкають у Північній Трансільванії (яку, до слова, свого часу забрав в Угорщини і передав Румунії саме Радянський Союз).

Натомість власні програми протидії російській агресії в Румунії почали пробуксовувати.

Зокрема, минулий рік, що був оголошений в Румунії "роком ВМФ", приніс суцільні розчарування.

Обидві масштабні військово-морські програми, які на початку року оголосив румунський уряд, не були реалізовані.

Одна з цих програм передбачала будівництво чотирьох багатоцільових корветів, і мала розпочатись у жовтні минулого року.

Але не розпочалась - через корупційний скандал і "неправильно" оголошений тендер.

Інша програма, що передбачала інвестиції у розмірі $ 155 млн у розвиток берегової оборони Румунії і переоснащення її західними зразками озброєнь - була зупинена взагалі з невідомих громадськості причин.

На фоні чого Росія почала ескалацію в Чорному і Азовському морі, протидіяти якій Бухаресту фактично нічим.

Ні американський радар, ні навіть чотири британські літаки румунські кораблі й узбережжя в разі чого не захистять.

Не додає румунським військовим оптимізму і той факт, що у Вашингтоні явно збираються віддати справу захисту "східного флангу НАТО" на відкуп європейським членам альянсу.

Себто Британії, яка сама відчуває гостру нестачу кораблів для патрулювання власних територіальних вод, і Німеччині.

Яка надіслала в Чорне море "бойову" плавучу ремонтну базу Werra (озброєну двома 27-міліметровими гарматами), котра має позначити присутність у Чорному морі німецького прапора, Після чого Берлін делікатно натякнув, що більше присилати немає чого.

В подібній ситуації все, що залишається Румунії - це просити США про підтримку.

Бодай тимчасову, поки в Бухаресті розберуться, хто і за скільки має будувати корвети, і чому дотепер не придбані протикорабельні ракети, які мали у цей момент вже розгортатись на берегах.

Хотілось би вірити, що у США зреагують на це прохання позитивно - оскільки військова присутність кораблів США у Чорному морі може позитивно вплинути на поведінку Росії не тільки в румунських водах.

Але реальних шансів на це, на тлі продовження війни між чинним президентом США та конгресом, а також незрозумілої ситуації з керівництвом Пентагону, насправді, небагато.

Тому Бухаресту, вочевидь, варто все-таки поспішити зі зміцненням власної оборони.