Суспільне і Євробачення. Сага про бездарність і глупоту

Почну з елементарного.

Умови участі в конкурсі, в силу воєнних дій з РФ можна було прописати на старті.

Розповіді про те, що ми зв‘язані якимись європейськими правилами, абсурд.

Якщо хтось буде вам про це говорити - це означає лише одне, ніхто не хотів підняти задницю і жорстко поставити це питання.

Якщо УЕФА розводить українські і російські команди, то Євробачення теж могло б зробити щось подібне.

А якщо ні - треба було відмовлятися від конкурсу.

Тут ми підходимо до другого пункту - чому Суспільне "забуло" підняти задницю.

Справа тут, перш за все, в грошах.

Зураб Аласанія, звичайно, навчився майстерно говорити про те, що в нього немає грошей.

Але чомусь всі забувають, що його партнеру, телеканалу СТБ, чомусь вигідно займалися цим проектом.

Чому? Та тому, що на відміну від Суспільного, там нормально працює комерційна служба.

Я можу стверджувати, що на суспільному немає грошей на такі проекти виключно з однієї причини: там просто немає служби промо і служби реклами.

Маючи рейтингові програми, а Євробачення - це високий рейтинг, не продавати таку програму - просто бездарність.

Між іншим, з цього випливає ще один момент, чому ця сама Maruv їде в Ізраїль.

Якщо вона не поїде, то судячи з усього, СТБ втратить гроші.

Тому було ухвалене рішення, що хоч хтось, але має поїхати.

Чи добре це для країни, чи, бодай, для Суспільного, - питання риторичне.

І останнє.

Вже всі забули, як Суспільне відмовилося від трансляції Чемпіонату світу з футболу і віддало її "Інтеру".

Тоді теж говорилося про відсутність грошей.

Я думаю, що тільки на рекламі від цієї трансляції Суспільне могло б закрити 20% відсотків свого бюджету.

Але куди легше кричати про відсутність грошей.

А щодо наглядової ради, то мені просто цікаво, вони хоч раз піднімали питання про монетизацію роботи каналу, чи все зводилося до бла-бла-бла?.