Лариса Скорик: Лариса Скорик. Населення без керма і без вітрил

У Новому році не бачу ніяких підстав для того, щоб побажати людям щось добре, а обманювати їх не можу.

Доброго взагалі нічого немає.

До чого ні доторкнемось, все погане.

Нічого не змінилося в кращу сторону.

Президент теперішній, як виявилось, демонструє абсолютну відсутність сили волі і відваги, що ніяк не співвідноситься із посадою голови держави.

А якщо говорити серйозно, то держави вже немає як такої, тому що основні інституції у нас загублені.

Ми є фактично населення без руля і без вітрил.

Зеленський йшов до влади, в першу чергу, для того, щоб здійснити цей продаж землі, тому що це єдине, що залишилося в Україні, з чого можна мати великі прибутки.

Ось і все.

Причому не для держави, а для окремих багачів, які можуть собі дозволити купити в одні руки 200 тисяч гектарів землі.

Тому говорити про щось добре не доводиться.

Чи в культурі про щось добре можна сказати? Якщо у нас сьогодні найбільш модний і найбільш культовий, даруйте за таке слово, художник Ройтбурд зі всіма своїми збоченнями, то про що ми можемо говорити? Важка ситуація з культурою, зі ставленням так званої держави до цієї особливо важливої сфери, а фактично це сфера для цієї псевдодержави абсолютно зайва, тому що яка потрібна культура для прислуги?.

Ті люди, які сьогодні володіють інтелектом і якимось матеріальними можливостями і можуть собі дозволити виїхати, майже всі виїжджають, залишається тільки та частина суспільства, яка і за рівнем своїх інтелектуальних досягнень, і за рівнем свого нікчемного матеріального достатку не може собі дозволити виїхати.

А в принципі, фатальне бігство з країни - не створює ніякого позитиву.

Коли у 2013 році у листопаді традиційно починалася псевдореволюція, ще тоді побачила безвихідь і кінець для держави.

І якщо при Ющенку ще можна було розраховувати на якісь зміни, то потім вже репетиція була проведена, прогін в цьому театрі абсурду відбувся, і все вже йшло, як кажуть, по сценарію.

Але сценарій не нами написаний, але для нас - з повною зневагою до нас, а ми тут переконані, що ми собі зробили Революцію Гідності — якої гідності? Хоча слово гідність не охоплює того, що означає слово достоинство.

Достоинство важить набагато більше, ніж просто гідність.