BBC: Британія помилково хотіла, щоб старий ворог Росія став новим другом

Хто не шукає, той не знаходить.

Умисно чи ні, довгоочікуваний звіт парламентського Комітету з питань розвідки й безпеки вказав на прогалини в тому, як Велика Британія розбирається з загрозою з боку Росії.

Схоже, що багато років відсутність пріоритетності й допитливості дозволило ризикам лишатися без уваги й перевірок.

Уряд Великої Британії зараз загострив свій підхід до Росії Володимира Путіна.

Але це була дуже незручна оцінка політики консерваторів, - пише BBC.

І справа не лише в тому, що партійні діячі отримували неймовірні пожертви від росіян, які переїхали в країну й стали громадянами впродовж останніх років.

"Дуже довго у Вестмінстері існував оптимізм, що, попри численні російські проблеми, Путін насправді реформатор.

І що існує бажання перезавантажити відносини, попри велику напругу", - йдеться в статті.

Ще в 2000 році невдовзі після обрання Путіна президентом Росії прем'єр-міністр Тоні Блер запросив його у Британію, розхвалюючи його на прес-конференції як лідера, який "говорить мовою реформ".

Пізніше в 2011 році Девід Кемерон поїхав у Москву, щоб спробувати закликати до співпраці.

Борис Джонсон, який був міністром закордонних справ, теж повторив цей сценарій: спробував і зазнав невдачі у спробі перезавантажити відносини.

Тепер він називає це помилкою.

Видання пише, що поки не відомо, до яких змін приведе звіт Комітету з питань безпеки й розвідки про російське втручання в британську політику.

Уряд не бажає викривати те, що Росія, вірогідно, спробувала зробити підчас референдуму про членство в ЄС.

Але його політичні опоненти навряд чи просто так здадуться й відмовляться від своїх вимог, щоб спецслужби перевірили, що насправді сталося.

Зважаючи на поведінку Москви у випадку інших кампаній, навряд чи вона взагалі не втручалася у британський референдум.

Існують докази, що деякі лояльні до Кремля ЗМІ намагалися загострити настрої проти Євросоюзу.

І заклики докопатися до суті, швидше за все, посиляться, хоч уряд демонструє, що не збирається цього робити.

Якщо ж спроби вплинути на референдум про Brexit підтвердяться, буде важко з'ясувати, які були їх наслідки.

В більш широкому ж сенсі нинішній звіт - це важлива пунктуація в політичних підходах до Росії.

Так само, як і у випадку розвитку ставлення Британії до Китаю, амбіції низки урядів повинні були розбитися об тривалу й зухвалу ворожість.

Можливо, політичне прагнення Британії збудувати кращі відносини притупили її радар з виявлення зловісної поведінки.

Ані Росію, ані Китай не можна ігнорувати.

Але багато британський політиків зберігали те, що тепер здається помилковою надією: що старі вороги стануть новими друзями.