Трамп піде, "трампізм" залишиться

Трамп піде, "трампізм" залишиться

Оригінал – на сайті IPG Journal

Палата представників США оголосила імпічмент президенту Дональду Трампу вдруге, сподіваючись відсторонити його від посади, перш ніж він завдасть країні ще більшої шкоди. Перша спроба, яка зроблена у грудні 2019 року і завершилася в лютому минулого року, була марною і нерозумною, і в кінцевому підсумку дала Трампу невеликий політичний поштовх. Цього разу демократи знову мають великі шанси, але вони не повинні стояти на місці. Імпічмент дає можливість заборонити Трампу знову зайняти свій пост, і це саме по собі виправдовує ризик провалу.

Згідно з Конституцією США, Палата представників має спочатку більшістю голосів схвалити статті про імпічмент. З демократами, що мають більшість, це не становить великих труднощів. Найскладніше – це Сенат, де 17 сенаторів-республіканців мають приєднатися до демократів, щоб забезпечити більшість у дві третини голосів, необхідних для зміщення і дискваліфікації президента.

Багато людей роками чекали, коли республіканці визнають нездатність Трампа займати свій пост та його залишить. Але, незважаючи на низку скандалів, політичних невдач і обурливої брехні, Трамп зберіг свою електоральну базу, змушуючи політиків – республіканців, які прагнуть до його переобрання, шукати його підтримки. Цей простий факт пояснює, чому практично кожний обраний республіканець залишився вірним президенту.

Перша процедура імпічменту Трампу ґрунтувалася на його спробі залякати український уряд з метою домогтися проведення розслідування щодо Джо і Хантера Байденів, а також на тому, що він перешкоджав розслідуванню спеціального радника Роберта Мюллера щодо втручання Росії у вибори 2016 року. За оголошення імпічменту не проголосував жоден республіканець – член Палати представників, крім одного сенатора-республіканця Мітта Ромні з Юти.

Фактично, виправдувальний вирок Трампу був закономірним. Обидва скандали набули широкого розголосу ще до імпічменту і не завдали шкоди авторитету Трампа серед республіканців. Справа щодо України було занадто заплутаною і далекою від повсякденних турбот, щоб справити враження на виборців, в той час як звинувачення в перешкоджанні здійсненню правосуддя було занадто юридичним. За відсутності доказів того, що Трамп звертався за допомогою до Росії на виборах, розслідування можна було б представити як політичний провал.

Другий імпічмент послідував за двома набагато більш значущими подіями – спробою Трампа 2 січня під час телефонного дзвінка погрозами змусити держсекретаря Джорджії анулювати перемогу обраного президента Джо Байдена у штаті та його підбурюванням натовпу, що вдерся до Капітолію США 6 січня. Демократи Палати представників вже підготували єдину статтю про імпічмент, названу "Підбурювання до заколоту", але найкращим заголовком був би "Підрив президентських виборів". Спроби Трампа піддати сумніву результати виборів неправдивою заявою про фальсифікацію результатів голосування, втручанням у поведінку посадових осіб на виборах і спробами запобігти затвердженню результатів голосування явно сягають конституційного рівня.

При цьому засудження з боку Сенату навряд чи можливе. Хоча Конституція юридично посилається на "тяжкі злочини та проступки", сенатори можуть голосувати як завгодно. Вони не зобов'язані засуджувати Трампа, навіть якщо він вчинив злочини. І з огляду на поточну публічну інформацію, зовсім не очевидно, що дзвінок Трампа 2 січня або його промова 6 січня були незаконними відповідно до технічних вимог кримінального законодавства США. Сенатори-республіканці насамперед як політики зосередяться на політичних наслідках свого голосування. Якщо від Трампа не відвернеться значна частина його електорату, їм необхідно знайти якусь іншу перевагу в голосуванні для пред’явлення звинувачення.

Швидке руйнування електоральної бази Трампа здається малоймовірним, враховуючи те, що багато виборців-республіканці або не вірять в те, що Трамп спровокував заворушення, або раді цьому. З іншого боку, відкрита неприязнь до Трампа з боку корпоративної Америки може змусити деяких задуматися. Національна асоціація виробників, велике бізнес-лобі, вже закликала до відставки президента, а провідні компанії соціальних мереж заборонили йому використовути свої платформи. Хоча обрані республіканці не можуть собі дозволити втратити свою електоральну базу, вони також не можуть дозволити собі втратити корпоративну Америку.

Більше того, тепер, коли Трампа позбавили свого рупора в Twitter, його влада над своїм електоратом під питанням. Враховуючи те, що республіканці втратили Палату представників, Сенат і Білий дім за один президентський термін, політики - республіканці тепер можуть задатися питанням, що хорошого він зробив для їхньої партії.

Однак демократи обманюються, якщо думають, що жахливість недавніх подій принесе їм достатню кількість голосів республіканців проти Трампа в Сенаті. Республіканці, які побоюються праймеріз, можуть просто заявити, що Трамп не пропонував хабарів і не висловлював явних загроз під час телеконференції 2 січня. Вони також могли б вказати, що Трамп не закликав відкрито до насильства 6 січня і що він не міг передбачити, що поліція Капітолію не впорається зі своєю роботою. Такого роду заяви можуть бути суто формальними і відірваними від контексту, але вони могли б принаймні забезпечити прикриття для республіканських виборців, які щонайменше не схвалюють політичне насильство і щосили намагаються раціоналізувати свою давню підтримку Трампа.

Більш серйозна проблема полягає в тому, що сенатори-республіканці можуть тягнути час. До дня інавгурації вони зберігають контроль над Сенатом - 20 січня - і можуть просто відмовитися від зустрічей і затягувати судовий процес до тих пір, поки Трамп не покине свій пост. Лідер сенатської більшості Мітч МакКоннелл вже висловив це припущення. Або, якщо вони зустрінуться, вони могли б наполягати на слуханнях, стверджуючи, що президент має право і достатньо часу для підготовки захисту.

Але якщо громадська думка рішуче виступить проти Трампа, МакКоннелл може оголосити екстрене засідання. І навіть якщо суд має зачекати, поки Трамп покине свій пост, це все одно слугуватиме меті, адже зможе перешкодити йому знову балотуватися на пост президента в 2024 році.

Навіть якщо Трампа виженуть з американської політики, "трампізм" ще деякий час залишиться з нами. Тому, коли демократи в Конгресі обмірковують свої варіанти, їм слід ретельно розглянути ризик зворотної реакції. Невдалий – або навіть успішний - імпічмент може згуртувати електоральну базу Трампа, а якщо він здається несправедливим, викликати гнів незалежних виборців. І багато з них могли б взяти реванш на проміжних виборах через два роки.

Ерік Познер

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].