Росія поза космічною гонкою, за Місяць змагаються США та Китай

Росія поза космічною гонкою, за Місяць змагаються США та Китай

Оригінал - на сайті iDnes

2020 рік минув під знаком пандемії коронавірусу. Але, незважаючи на це, 2020 рік став для космонавтики одним із найбільш вдалих в історії. Кількість запусків у космос перевалила за сотню, і досягли успіху дослідницькі місії. Якщо уважно проаналізувати статистичні дані, то можна скласти уявлення про успіхи окремих держав.

Відразу в очі впадає домінування Китаю, конкурувати з яким здатна тільки американська приватна компанія SpaceX. Це перевага не є випадковою. Китайська космічна програма почалася пізніше - в 1960-ті роки минулого століття - і мала переважно стратегічні та оборонні цілі. Інакше кажучи, Піднебесній потрібен був власний ракетоносій для ядерних боєзарядів. Після закінчення холодної війни змінився політичний устрій світу, а в Китаї покращилася економічна ситуація, що дозволило керівництву країни відпустити повід і зосередитися на дослідженнях.

Китай: концепція та план

Китай поступово наздоганяє своїх суперників з освоєння космосу, а в чомусь їх навіть перевершує. Наприкінці 2020 року Китаю вдалося доставити зразки з Місяця на Землю, що нікому не вдавалося зробити протягом 44 років! Формується мережа з метеорологічних і навігаційних супутників, що забезпечують Китаю незалежність. Але найголовніше у всьому цьому - концепція. На відміну від інших космічних держав, у Китаю є чіткий та довгостроковий план, відповідно до якого він досягає окремих цілей, майже не відступаючи від графіка.

А ось у США напрям розвитку космонавтики змінюється з кожним новим президентом, що в довгостроковій перспективі заважає технологічному розвитку. Так, наприклад, Барак Обама скасував амбітні плани свого попередника щодо повернення американців на Місяць і вважав за краще розробки для спостереження за Землею та інвестування в приватних суб'єктів. У підсумку це пішло Сполученим Штатам на користь, оскільки у приватних компаній, таких як SpaceX, з'явилися гроші на розроблення власних багаторазових ракет. Але, з іншого боку, це дуже сповільнило розвиток інфраструктури для повернення на Місяць.

Наступний президент Дональд Трамп вирішив виправити ситуацію. При ньому вдалося почати програму-наступницю місячних програм "Аполлон — Артеміда". Мета зрозуміла - повернути людину на Місяць. Але цього разу мова йде не про короткі візити, а про будівництво на поверхні Місяця цілої бази. Розраховують на допомогу приватних суб'єктів, а також на нову космічну лабораторію "Гейтвей" поблизу нашого природного супутника. Однак програма зіткнулася з низкою проблем, через які постійно відбуваються відтермінування і зростають витрати. У термін, намічений на 2024 рік, американці точно не вкладуться.

"Приземлений" Байден

Тепер до влади прийшов Джо Байден, у якого, як відомо, космічна програма не викликає особливого ентузіазму, тому незрозуміло, як він поставиться до цілей НАСА. Особисто я прогнозую скорочення бюджету НАСА і подальші відтермінування. При цьому Китай всі ці роки впевнено йшов наміченим шляхом і поступово наближається до мети відправити своїх космонавтів на Місяць. Якщо у програмі "Артеміда" виникнуть чергові затримки, то, цілком можливо, китайці висадяться на Місяці раніше за американців.

Звісно, варто також стежити за роботою приватних компаній, передусім SpaceX американського підприємця і візіонера Ілона Маска і Blue Origin Джеффа Безоса. SpaceX створює на орбіті спірну мега-мережу Starlink для глобального охоплення Землі інтернетом із 12 тисяч супутників. Друга компанія спробує створити меншу мережу пізніше. Обидві компанії співпрацюють із НАСА за програмою повернення на Місяць.

Але їх головний внесок - це зниження вартості доставки одного кілограма в космос і підвищення доступності послуг для широкого кола клієнтів. Згодом відправляти свій вантаж на орбіту зможуть різні університети, а також малі дослідницькі центри. Загалом у світі зараз одночасно реалізують кількасот приватних проектів з розроблення малих носіїв. Оскільки очікується посилення конкуренції, можна припустити, що в цьому секторі відбудеться злиття гігантів, насамперед у США.

Захід слави Росії

Осторонь від усього цього виявилася Росія, якій не відмовиш у винахідливості, але останнім часом вона втратила ясну і зрозумілу мету. Якщо судити з невичерпного потоку заяв російських керівників, то країна під керівництвом Володимира Путіна хоче домогтися в космонавтиці практично всього, але нічого не може довести до логічного завершення.

Найбільша держава світу хотіла б брати участь у будівництві станції "Гейтвей" поблизу місяця, але Росії нічого особливо запропонувати НАСА. З 2005 року вона розробляє пілотований космічний корабель, але він все ще далекий від завершення. Як і Новий космодром"Східний". Росія планує почати власний проект будівництва місячної бази, але мало що робить в цьому напрямку. Йшлося і про автоматичне дослідження навколомісячного простору в рамках програми "Луна-Глоб", але її теж постійно відкладають.

Піднімалася також тема повернення Росії на Венеру і автоматичних досліджень її поверхні, йшла мова про комерційні польоти на Міжнародну космічну станцію і про інші плани після завершення терміну її служби. Але все це проекти, які Роскосмос та інші організації в Росії сміливо і яскраво презентують. Насправді ж російська космічна програма хиріє і стикається з все більшим числом проблем. Відомо про корупцію і розкрадання в цій сфері. В цілому очевидна неузгодженість дій. Сумно бачити, що колишня космічна держава позбавлена ясної мети і хорошого керівництва, і найближчим часом навряд чи там щось зміниться на краще.

Неповоротка Європа

Цікава ситуація склалася в Європі. В рамках своєї космічної програми вона орієнтується, в першу чергу, на міжнародне співробітництво. Разом зі Сполученими Штатами Європейське космічне агентство, куди входить і Чеська Республіка, бере участь у програмі "Артеміда"і "Гейтвей". З Китаєм агентство домовилося про відправку європейських космонавтів на майбутню станцію "Тяньхе" ("небесний палац 3"), а з Росією воно співпрацює в проекті марсохода "Розалінд Франклін".

Але це ще не все. Європа також співпрацює з Японією та Індією. На жаль, чіткий план відсутній і у європейців. Найближчим часом головною проблемою стане розробка багаторазових ракет, оскільки ціни падають, і якщо Європа хоче зберегти незалежність у виході в космос, їй доведеться освоїти ці технології. Зараз повільно набирає обертів програма, спрямована на розробку такого типу носіїв. Але процес гальмують Європейська бюрократія і зайві формальності. Шкода, оскільки, як мені здається, в цій сфері прихований великий потенціал. Можливо, ситуація покращилася б, якби в керівництві з'явився справжній візіонер, який не боїться ризикувати.

Карел Звоник