/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F64%2F0aee3202525ee0b80abbd7f53a6030dd.jpg)
Очолив загін після загибелі командира
Важливий не стільки сюжет, скільки як це знято.Так каже кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський про історичну драму "Природне світло" угорського режисера Денеша Нагі. Отримала нагороду за найкращу режисуру 71-го Берлінського міжнародного кінофестивалю.1943 рік. Угорські бійці, які під час Другої світової воювали на боці нацистів, ідуть російськими лісами. Вишукують партизан. На шляху до віддаленого села потрапляють у бій, за сюжетом."Угорський дебютант створив епічне кіно великого кінематографічного та історичного масштабу, якого зараз практично не знімають. Ґатунку Фелліні, Росселліні, Куросави, - говорить Підгора-Гвяздовський. - Нібито скільки вже можна знімати про Другу світову? Виявляється, насправді можна. І знаходити нові сенси й переживання.Постановник змальовує портрет війни, в якому нагадує про необхідність вибору між пасивністю та індивідуальною відповідальністю. Головний герой - колишній фермер, а нині сержант Іштван Семетка - очолює загін після загибелі командира. Не вчиняє злочинів, на які його штовхають.Так фільмували раніше - без спецефектів, додаткового штучного освітлення, музики для настрою. З акторами, які наче без гриму. Акцент на обличчях. Ці люди ніби з минулого, з часів тієї війни. Усі ролі виконали непрофесіонали.У фільмі немає концентрації на словах. Увагу глядача тримають не діалоги чи монологи, а картинка, повільний темпоритм камери, операторське заглиблення в деталі, атмосфера".Повну версію матеріалу читайте в журналі "Країна" від 18 березня.

