Міг процитувати кожного молодого письменника - дев'ятини по Слабошпицькому

Сьогодні виповнюється 9 днів після смерті письменника й літературознавця Михайла Слабошпицького. Майже пів року боровся з раком легень. Помер 30 травня. Йому було 74 роки. Народився у селі Мар'янівка Звенигородського району Черкащини. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка. Працював журналістом і редактором відділу "Критика" газети "Літературна Україна".Згодом очолив видавництво "Ярославів Вал". Був автором понад 20 книг. Серед його робіт – документальна, публіцистична та біографічна проза, а також численні твори для дітей. За роман-біографію "Поет із пекла" отримав Шевченківську премію."Знаю Михайла понад 50 років. Він любив товариство. Для нього це було місцем вільнодумства, де після чарки-другої говорили все, про що думали. Була значна кількість людей, яка симпатизувала йому. Бо він був неперевершений оповідник, але надзвичайно категоричним у відстоюванні цінностей. Зокрема, і літературних. Його не любили і боялися потрапити під його перо. Саме тому радянська доба таких, як Слабошпицький, не вітала. Був період, коли Михайло був бездомним, бо йому не давали житла. Де тільки він не жив, навіть на дачі як сторож.Він разом з Анатолієм Дімаровим постійно розігрував колег. Якось звернувся до одного з письменників: "Що ти себе мордуєш? Ти починаєш працювати о сьомій ранку. Нащо? Ти з себе знущаєшся, а потім з усіх нас своїми творами. Йди на річку і скупайся там спочатку, а не сідай одразу за друкарську машинку", - поділився спогадами журналіст Павло Мовчан.Слабошпицький був у шлюбі вчетверте. Залишилися дружина Світлана Короненко і троє дітей: донька Іванна та сини - Мирослав і Святослав.2 червня в Києві попрощалися з літературознавцем, письменником і громадським діячем Михайлом Слабошпицьким. Біля Будинку письменників зібралися близько пів сотні друзів і колег літератора.