Алла Ландар: Книга пам’яті "Людина епохи" – нова сторінка увічнення родинної пам’яті і любові

Президент Міжнародної асоціації професіоналів похоронної справи, Національний член від України у Всесвітній Федерації Похоронних Виконавців (FIAT-IFTA), «Заслужений працівник сфери послуг України»  і керівник Приватної фірми «Петро Великий» Алла Ландар дала життя новій послузі під час організації прощання з видатними особистостями у нашій державі. Мова йде про книгу пам’яті «Людина епохи».

Днями в столиці відбулася церемонія прощання з видатним хореографом, народним артистом України, аматором танцю усіх часів і народів Григорієм Чапкісом. Усім, хто прийшли віддати останню шану великому артисту надали унікальну можливість: власноруч наповнити письмовими свідченнями історію життя талановитої людини, ставши творцем книги пам’яті «Людина епохи». 

Усвідомивши духовну значимість, кожен писав своїми відчуттями, теплом, душевною любов’ю, пам’яттю про Велику особистість. Що він означав для них і ким був у їхньому житті…

В залі прощання кожен на мить отримував особистий простір для останньої можливості звернутися до душі Великого митця, який став для його учнів і послідовників кумиром і неосяжним променем світла з їхніх очей. 

Для друзів і соратників старших поколінь Григорій Чапкіс безумовно той, хто вплинув на світогляд нації, ставши світлом серед темряви у часи примусу і репресій. Емоційна залежність від художніх образів, створюваних засобами пластичних рухів його тіла нерідко ставала моделлю поведінки, яка змушувала його страждати в атмосфері страху і відчаю. Кожне слово, схвалення чи неприйняття ранили його, примушуючи починати знову і знову, доводити складні елементи танцю до апофеозу досконалості, захоплення і краси... 

Рука тягнеться до пера. Заважають сльози. І так раз по раз. Кожен, незалежно від статі…

Черга до книги була нескінченною. Серце стискалося від побаченого. Люди різного віку. Віддати останню шану прийшли колеги з Театру ім. Івана Франка, де Григорій Чапкіс був хореографом, Київського театру драми і комедії, де він служив заступником директора, учасники Академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського, з яким хореограф і танцівник об’їздив десятки країн. Кожен залишив часточку себе на пергаментних сторінках скарбнички пам’яті. Рука тягнулась до письма, а серце – до Вчителя.

Очікувано, що свої спогади у «Книзі пам’яті» залишив саме Влад Яма. Він, як і метр, заснував власну школу танців. 

Григорій Чапкіс започатковував та брав участь у різних музичних проектах, був танцмейстером Віденського балу, і став суддею та одним з керівників шоу «Танці з зірками», де вони з Владом стали творцями прекрасного. Тепер це уже історія і сучасність.

Закоханий у людину, її незбагненні можливості, повсякденну творчість, народжений для прекрасного, Чапкіс повсюди ніс це прекрасне. І чиюсь радість, успіх, перемогу зустрічав, як свою. Із блиском в очах… А чиєсь лихо він також стрічав, як своє, і допомагав подолати його, не шкодуючи свого часу, здоров’я і сил. 

Митець залишив по собі автобіографічну повість «Танець і любов: секрети довголіття». У кожному розділі епізод пережитого, часточка долі Людини, котра віддала мистецтву свої кращі роки, пізнала смак популярності, і гіркоту несправедливості та образ, часи злетів і падінь.

Останні присвяти на схилі життя колись стануть визначальними для кожного. Це те, що залишиться після нас, і те, що ми візьмемо з собою в останню путь.

Відрадно: новаторство отримало схвальну підтримку громадської думки і високу її оцінку. Віднині наша компанія «Петро Великий» під час організації прощальної церемонії завжди пропонуватиме нову послугу книгу пам’яті «Людина епохи» кожній родині у хвилини непоправної втрати. На моє ім’я – Алли Ландар –  надійшла подяка від родини Григорія Чапкіса за допомогу в організації урочистої церемонії прощання з Великим митцем, а також  привітання з нагоди вручення мені Президентом Володимиром Зеленським почесного звання «Заслужений  працівник сфери послуг України» вперше як жінці в нашій державі. 

Книга пам’яті «Людина епохи» – родинна реліквія і артефакт навічно, де кожна сторінка – неповторна особистість, і та виняткова мить, що увічнила Велич, пам'ять і любов. 

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram

Автор: Григорій Бондар