Штраф за сексизм. Як зміниться закон «Про рекламу»
Штраф за сексизм. Як зміниться закон «Про рекламу»

Штраф за сексизм. Як зміниться закон «Про рекламу»

Штраф за сексизм. Як зміниться закон «Про рекламу»

Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №3427 «Про внесення змін до Закону України "Про рекламу" щодо протидії дискримінації за ознакою статі». За зміни до закону проголосували 307 нардепів. Тепер у законі «Про рекламу» з’явилися нове визначення дискримінації й розміри штрафів, якими мали б карати рекламників-сексистів. Ймовірно, тепер на телебаченні стане менше реклами, де жінки виступатимуть виключно в ролі прибиральниць / мам / турботливих дружин, а з вулиць міст мала би зникнути реклама будівельних матеріалів із зображеннями напівоголених жінок. Розповідаємо, чим нові норми закону відрізнятимуться від заборони на дискримінацію, яка була і в чинній редакції, та чи змінять вони правила гри.

 

Що таке сексистська реклама і для чого за неї карати

Сексизм — це дискримінація людей за ознакою статі. Гендерний експерт Микола Ябченко каже, що сексистською рекламу можна вважати, наприклад, якщо користувачами товарів для прибирання й миття посуду зображають лише жінок. «Тобто якщо ви рекламуєте засіб для миття тарілок, то у вашій рекламі не повинні бути лише жінки в ролі посудомийок. Варіантів тут маса — чоловік і дружина миють посуд по черзі, чоловік миє посуд, в одному ролику чоловік хвалить рекламований засіб, а в іншому — жінка. Але зображати лише жінок, які миють посуд, не можна, адже це впливає на дітей, — каже Микола Ябченко. — Така реклама дає дівчатам і хлопчикам хибні рольові моделі. Дівчаткам показує, що саме жінки повинні мити посуд і виконувати решту хатньої роботи. І такі самі установки з реклами зчитують чоловіки».

Він додає, що сексизм — комплексне поняття, яке включає багато інших негативних проявів. Наприклад, ідеться про сексуальну об’єктивацію, коли жінку представляють не як особистість, а просто як тіло, якого чоловіки повинні прагнути. «Сексуальна об’єктивація укорінює нерівність між статями, впливає на рівень насильства над жінками, коли до жінок ставляться як до “тіла”», — пояснює Микола Ябченко.

За його словами, у світі є різні підходи до боротьби із сексистською рекламою. У певних державах, зокрема у Швеції, на законодавчому рівні таких обмежень немає, тому що шведи вирішили, що це можна трактувати як загрозу свободі слова. «Але в таких країнах є саморегуляція галузі. В Україні були такі спроби. Програма розвитку ООН ще десять років тому вела перемовини зі Всеукраїнською рекламною коаліцією, але тоді це не призвело до напрацювання обов’язкових для галузі спільних рішень, — каже експерт. — Але я пам’ятаю, як власник однієї з рекламних агенцій пояснював, що якщо він проявить принциповість і не зробить на прохання клієнта сексистську рекламу, то в сусідньому офісі або в сусідньому будинку знайдуться менш принципові рекламники, які гроші візьмуть і оголену жінку на рекламу бетону поставлять. Тому в Україні про свідомість рекламного ринку і саморегуляцію говорити зарано».

Сам Микола Ябченко заборону на сексистську рекламу цензурою не вважає. «Заборонено використовувати дітей у рекламі товарів, призначених виключно для дорослих, — і це теж не є цензурою. Ось і сексизм у рекламі як мінімум недоречний, а насправді ще й шкідливий», — пояснює він.

 

Раніше сексизм у рекламі дозволявся?

Ні, дискримінаційна реклама в Україні була заборонена, однак попри це такої реклами на телебаченні та вулицях міст було достатньо. Наприклад, у 2019 році київська пельменна «П.Пельмені» опублікувала в інстаграмі фото з дівчиною, яка із заплющеними очима нібито намагається з’їсти пельмень, коли її за волосся тримає чоловіча рука, а на обличчі в неї біла речовина, яка нагадує сперму. Того ж року магазин електроніки Comfy випустив сексистську рекламу мультиварок, у якій автори продукують стереотипи щодо образу чоловіків і жінок, показуючи, як жінка поводиться як «типовий чоловік», а чоловік — як «типова жінка», чим підживлюють гендерні стереотипи. Подібних прикладів є чимало, однак далеко не завжди автори сексистської реклами потрапляли під санкції. Втім бувало, що штрафи за сексистську рекламу все ж накладали. Так, наприклад, трапилося з магазином «Цитрус», який оштрафували на п’ять тисяч гривень, і з компанією «КБМ».

«За даними громадських організацій, щороку до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надходить понад 500 скарг щодо виявлених фактів дискримінації за ознакою статі у рекламі. Щороку зростає кількість судових справ щодо розгляду скарг на дискримінаційну за ознакою статі рекламу. Так, лише у 2019 році рекламодавці сплатили більше двох мільйонів гривень штрафів за розповсюдження дискримінаційної за ознакою статі реклами», — йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту.

 

Що змінилося в законі «Про рекламу» і як каратимуть рекламників-сексистів тепер

За словами голови громадської організації «Ліга захисту жінок» Олександри Голуб, найважливіший концептуальний доробок цього проєкту в тому, що тепер в Україні є визначення «дискримінаційна реклама за ознакою статі». У тексті законопроєкту дискримінаційною рекламою за ознакою статі називають ту, яка: «містить твердження та/або зображення про інтелектуальну, фізичну, соціальну чи іншого виду перевагу однієї статі над іншою, та/або про стереотипність ролі чоловіка та жінки, що обмежує свободу життєвого вибору людини; принижує гідність людини за ознакою статі; демонструє насильство за ознакою статі; містить зображення тіла людини (частини тіла) виключно як сексуального об’єкту з метою привернення уваги споживача, та/або натяки (слова, звуки, зображення) на сексуальні стосунки, що не мають прямого відношення до рекламованого продукту чи способу його споживання». Відповідальність за таку рекламу несе рекламодавець, а рішення щодо визнання реклами недобросовісною або дискримінаційною прийматимуть державні органи, визначені у статті 26 закону «Про рекламу».

У пояснювальній записці до законопроєкту йдеться, що зміни до закону посилять відповідальність за порушення законодавства про рекламу та посилять захист прав споживачів реклами.

Законопроєкт також передбачає, що в рекламі не може бути сексуальних натяків, якщо вони не пов’язані з товаром, який рекламується. «Тобто жінка в білизні допустима, якщо це реклама білизни. Але оголена жінка в рекламі бетону чи напоїв є недоречною», — розповідає Микола Ябченко. Якщо ж у рекламі є дискримінація за ознакою статі, рекламодавець має сплатити штраф — десять мінімальних зарплат, тобто 60 тисяч гривень. Суд може зобов’язати рекламодавця публічно спростувати сексистську рекламу.

 

В чому сенс змін і чи будуть вони працювати

Виконавчий директор Всеукраїнської рекламної коаліції Максим Лазебник на своїй сторінці у фейсбуку написав, що вважає ухвалений законопроєкт розумним кроком у правильному напрямку. Водночас, на думку Лазебника, ці зміни до закону «Про рекламу» мають радше декларативний характер. «Закон доповнили двома дефініціями — "дискримінаційна реклама" і "дискримінаційна реклама за ознакою статі". І прекрасно. Чому я вважаю, що це несе нічого нового? Тому що заборонили те, що й так було заборонене», — написав Максим Лазебник. Він також навів цитату з чинного закону «Про рекламу», в якій ідеться, що в рекламі «забороняється вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб, а також, що реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності». Лазебник додав, що нововведення можна назвати «нейтральними», «позитивними» й такими, що не позначаться на заробітках індустрії.

Керівник юридичного відділу Інституту масової інформації Роман Головенко каже, що в різних типах медіа ефективність змін до закону «Про рекламу» буде різною, зважаючи на те, що на телебаченні й радіо є регулятор і прозоріший ринок, а в інтернеті — немає. «Підозрюю, що на телебаченні і в сфері зовнішньої реклами оновлений закон виконуватиметься явно краще, аніж в інтернеті. У нас поки що немає окремого регулювання для інтернету і немає прозорості навіть українських гравців медійного ринку в інтернеті. Маса сайтів фактично анонімні, тому незрозуміло, кого притягувати до відповідальності за порушення на сайті. Невідомо, хто сайтом володіє, а тому немає і в кого запитати, хто замовник реклами», — каже Роман Головенко. На думку експерта, попри те, що попередня редакція закону «Про рекламу» також забороняла дискримінацію за ознакою статі, таких детальних норм у законі не було. Роман Головенко додає, що зміни до закону відповідають суспільним тенденціям, оскільки останнім часом хвилі обурення сексистською рекламою в медіа та соцмережах трапляються дедалі частіше.

Микола Ябченко каже: аби зміни до закону мали сенс, потрібно зробити покарання за порушення закону неминучим, а тоді дивитися, чи достатнє це покарання й чи є сенс його переглянути в бік збільшення. «Будь-який закон може виконуватися більш або менш добре. Потрібно простежити у найближчий час, як судді будуть трактувати положення закону. Тоді стане видно, чи достатньо чіткі такі формулювання. Закони не в камені карбують, тому можна буде адаптувати норму, якщо практика покаже, що адвокати знайшли "лазівку", — каже експерт. — Зміни лише конкретизували те, що і так було вже закріплено в законі. Але враховуючи, що ця тема для судів доволі нова, явна артикуляція термінів буде однозначно помічною. Буде легше вести досудові розмови з рекламниками, які не хочуть вірити, що сексизм є дискримінацією. Тепер можна буде посилатись на конкретні положення в законі, де чітко вказано, що сексистська реклама заборонена».

Теги за темою
Інфопростір Статті
Джерело матеріала
loader
loader