Дар’я Петрожицька про зйомки у «Бурштинових копах» і поцілунки з акторами

Саме такі навички набула під час знімання у комедії «Бурштинові копи» (телеканал НЛО TV, студія «Мамахохотала») акторка Дар’я Петрожицька.

Його переводять у невеличке містечко на Житомирщині, де, цілком неочікувано, на Макса і його нового напарника Богдана (Олег Маслюк), а також на команду сільських копів чекають справжні пригоди! Хлопці кинули виклик бурштиновій мафії і тепер повинні вивести на чисту воду бурштинового барона (Сергій Булін).

Паралельно з цим Макс намагається розібратися у своїх стосунках з жінками, адже знайомиться з ще однією загадковою красунею – місцевою дівчиною Вітою (Аліна Паш).

Доки фільм іде в прокаті і глядачі можуть оцінити акторську гру Дар’ї і її партнерів, ми вирішили розпитати у виконавиці головної ролі про знімання у «Бурштинових копах», перші поцілунки і ставлення до бійок.

– Дар’є, більшість глядачів уже змогли оцінити комедію «Бурштинові копи», поділись і ти своїми враженнями?.

Якщо чесно, я дуже переживала увесь час до прем’єри, бо ж не бачила стрічки.

І на прем’єрі прям було боязно, але вийшла з сеансу щасливою! Задоволена, що у нас вийшло не стереотипне кіно, не кіно, за яке соромно.

Навпаки, дуже добра, цікава і смішна комедія, яку дивишся із задоволенням! І мені хочеться, щоб її побачило якомога більше людей.

Тому, хто ще не був у кіно – мерщій купуйте квитки, ви чого?.

– Чи дивилась ти щось про поліцію, готуючись до цієї ролі?.

Не намагалась дивитися щось серйозне про поліцію.

Але мій досвід із «Поліцейською академією» – просто топчик! З дитинства обожнюю усі частини, і думаю, цих «знань» було якраз достатньо – адже це не якась серйозна історія, у нас веселий жанр.

– Також ти у фільмі б’єшся з героїнею Аліни Паш.

У тебе були заняття з каскадерами, але чи готова ти була до такого?.

Насправді, я була трохи готова до цього, адже у нас в університеті був сценічний бій – тому я розуміла, як зробити якийсь ляпас, удар, відхилитися.

Нас навіть навчали, як правильно битися головою об стінку! Але тренування з каскадерами – це супер цікавий досвід.

Мені сподобалось, що вони були дуже підготовлені.

Настільки детальні розкадровки, що тільки бери – і роби.

Єдине, я переживала через Аліну Паш.

Адже в неї освіти такої і досвіду не було, і це вперше довелось бити людину перед камерою.

У мене були величезні синці, це правда.

Аліна не боляче мене била , але в одне й те саме місце постійно – і у мене був здоровенний синець, якого я навіть назвала «Аліна».

Але ми постійно вибачались одна перед одною.

– А як ти взагалі до бійок ставишся, в реальному житті таке бувало?.

Я взагалі пацифістка.

У мене було таке виховання, що в дитинстві по попі могли дати спокійно.

Але щоб я когось – та ні.

Єдина бійка в житті була у мене у 9 класі.

Билися хлопці, туди потрапила якось моя подруга і я її вирішила захистити.

І стукнула, і отримала.

Більше такого не траплялось.

А от моя героїня – бойова, і за це я люблю свою професію, що можна «вдягати» на себе різні життя і характери.

– Наскільки легко ти відходиш від агресії, яку потрібно достовірно зобразити у кадрі?.

Коли йде кадр, а потім кажуть «стоп» – я вже відійшла.

Так було і з Женею Яновичем, якого я лупила в плече у закритій машині.

Простору для маневрів там небагато, тому також лупила постійно в одне й те саме місце і, підозрюю, це не було дуже приємно.

Але він навпаки казав, щоб я не стримувалась, бо і його це «заводило» на правильний настрій, дратувало і допомагало вжитися в роль.

В професії таке буває, що деколи треба партнера стиснути сильно за руку, щоб було не в піддавки, а по-справжньому.

Мені рідко доводиться грати стерв, але я це роблю так, щоб вірили, а потім, звісно, перед усіма вибачаюсь.

– До речі, ти вмієш поводитися з наручниками?.

Завдяки цьому фільму навчилася! Тепер умію.

Але теж були травми в мене від наручників.

Від тієї ж сцени в машині, де я мала «відірвати» руки в кайданках.

Ох, непросто було!.

– Твоя Аня непросто, але все ж відходить від сварок і прощає.

А як відходиш від сварок ти?.

Коли я була менша, років у 20, я могла образитися, надутися і не розмовляти навіть кілька днів.

А потім я усвідомила, що в такій ситуації ніхто ж навіть не розуміє, що я образилась.

Тому, як я жартую, я «кинула ображатися».

Буває таке, що надуюсь трохи, але в такому випадку мене достатньо просто обійняти – і все, я тану.

– Однією з найобговорюваніших сцен фільму «Бурштинові копи» є твій поцілунок з героєм Жені Яновича.

Розкажи, як це було?.

Із Женею мені було дуже комфортно, я часто кажу, що у нас склалась партнерська «хімія».

Але сцену поцілунку я взагалі не пам’ятаю! Для менеяк для актриси поцілунок – це більше технічна штука.

Часто запитують: як це – цілуватися з якимось не своїм хлопцем у кадрі? А я не переживаю, як мені поцілуватися, я думаю над тим, як зіграти сцену до цього поцілунку.

Поцілуватися – це найлегше.

Ми всі вміємо це робити, з помідорами навчились.

– Ти реально вчилась цілуватися на помідорах?.

Виходить, що так.

Один раз спробувала і подумала: «Ну, якось дивно».

Ми ж тоді були маленькими і не розуміли, що до чого.

– Розкажи, у кадрі цілуються якось не так, як у житті? Потрібно це робити «надмірно»?.

Вважаю, що ні.

Я не сильно люблю, коли дивлюсь якесь кіно чи серіал, і актори починають аж «лизатися», це викликає якусь відразу.

Тому поцілунок має бути естетичний, і не треба лізти язиками в душу.

До речі, дуже вдячна Жені, що ми не розмовляли про це, а просто зробили.

Бо якось на зйомках до мене підійшов партнер і сказав: «То що, як ми з тобою там цілуватися будемо? З язиком?» І це якось усе поламало, стало ніяково.

Цілуємося, як люди цілуються, це ж не має бути «починаємо з закритим ротом, трохи нахилившись уліво».

– Чи знайома ти з дівчиною Жені і чи доводилось з нею розмовляти про таку сцену?.

Так, знайома, і ні, не довелося.

Але якби я відчула, що їй якось некомфортно, і це потрібно зробити – легко б проговорила.

Теж у моєму житті була така ситуація, коли дівчина мого партнера нервувала, і я їй пояснила: «Дивись, він мені не те, що не подобається, а взагалі не подобається.

Це робота.

Це те саме, що якусь репліку сказати».

Завжди намагаюсь дівчатам своїх партнерів показати, що все нормально, і мені це не цікаво.

Просто у ваших хлопців така ж дурнувата професія, як у мене (сміється).

– З Женею у вас скалась хімія, а от як зіграти любов, якщо тобі не подобається партнер як чоловік?.

Я зараз не хочу ображати Женю, але Женя не подобається мені як чоловік, не мій типаж.

Але дуже подобається як людина.

Як, мабуть, і майже всі мої партнери, з якими я грала кохання.

І все одно ти на момент процесу зйомок закохуєшся у свого партнера, тобто в героя, якого грає актор.

І навіть бувають такі актори, які після «стоп! знято» один одного посилають, але грають любов так правдоподібно! На щастя, у мене такого не було в практиці, з усіма партнерами складалися теплі дружні стосунки.

Тому це професіоналізм і трошки магії.