Митрополит УПЦ розповів, чому треба завжди бути готовим до смерті

Як повідомляє Центр інформації УПЦ про це сказав намісник Свято-Успенської Святогірської лаври митрополит Арсеній (Яковенко).

Архієрей зазначив, що яким би не був християнин, навіть якщо він не такий, як преподобні Сергій Радонезький або Серафим Саровський, або преподобний Іоанн Затворник, «але все одно кожен в свою міру християнин», «кожен своєю мірою зберігає віру в Бога, у воскресіння мертвих та життя майбутнього віку».

«Причому навіть ті, хто називають себе невіруючими, приховано вірять у майбутнє воскресіння мертвих. Здавалося б, якби людина була справді невіруючою і говорила: «Нічого після смерті не залишається, ніякої душі, ніякого воскресіння мертвих не буде, поховали - і все», - такій людині було б байдуже, де їй бути похованій. Але ні. Людина залишає своїм рідним заповіт: «Коли я помру, поховайте мене там». Ховають її на тому місці, яке дороге її серцю, біля тієї людини, яку вона любила за життя і яка її любила», - зазначив владика Арсеній.

«Чому так? Тому що приховано в людини є віра у воскресіння мертвих і життя майбутнього віку і бажання воскреснути разом зі своїми близькими. Причому воскреснути на місці найдорожчому та близькому до їхніх сердець», - сказав намісник обителі.

Він закликав віруючих молитися за покійних і «своїх гріхів намагатися не набувати».

У дні прощання зі своїми близькими люди опиняються перед «великою таємницею - таємницею відходу душі людини від тлінного тіла, яке віддається землі». «Схиляємось перед промислом Божим, не знаючи коли кому доведеться відійти з цього світу у вічність», - додав митрополит.

Зазначивши, що часто люди живуть безтурботно, забуваючи про майбутню смерть, владика підкреслив, що треба «приходити до тями, з покаянням сприймати те, що не виправлено в житті, і намагатися це виправити, сподіваючись на милосердя Боже».

На завершення митрополит Арсеній нагадав, що, прощаючись з покійним перед його похованням, у людини вибачаються і її прощають від щирого серця, з надією, що зустрінуться з нею «в обителях Царства Небесного, у Бога, де Божа Матір, де святі угодники Божі».