Про піар на волонтерській діяльності

Побачила вчора у фейсбуці кілька репостів отакого тексту: "Допомагаєш — мовчи, і роби це тихенько без пафосу" і ремарки на кштал: "Безліч людей допомагають і не виставляють жодного фото..

повага їм".

Насамперед питання: "Тобто тим, хто помагає, але виставляє фото, поваги нема".

Тепер по суті.

По-перше, фото — це звіт, щоб люди бачили.

, куди пішли їхні гроші! Але ні військових, ні частини, куди ми привозимо допомогу, фоткати, як правило, не можна.

Тому ми фоткаємось з тими речима самі.

Чому не фоткаємо просто речі?.

Інколи робимо і так, коли є хвилька їх викласти.

Але зачасту допомога вивантажується нашвидкоруч, тут же перезавантажується комусь за запитом, тож й фоткаємось на бігу при загрузці.

І летимо на місце призначення.

Паралельно розриваються телефони від дзвінків і голова від болі.

Тепер розповім з особистого досвіду, що сталося після того, як я запостила свої фото з волонтерства.

Це побачили мої друзі з фейсбуку і лише за добу:.

одні попросили їх скерувати теж кудись для волонтерства, і вони вже активно допомагають.

інші долучилися до збору коштів і необхідних речей та привезли до нашого штабу.

ще інші питали поради, де можна дістати те і те.

фейсбучні друзі-волонтери також писали запитання щодо того, де і що беремо та ділилися власним досвідом.

Ми обмінялися контактами і допомагаємо один одному й надалі роздобути щось.

були ще такі, які побачили мої дописи, і зверталися за допомогою для друзів-біженців з інших міст і ми допомагали;.

а ще мої фейсбучні колеги запропонували у розпорядження мого штабу фуру і водія, послуги психолога і медика.

І навіть масажиста.

Це лише за добу.

І якщо коротко.

Було більше.

Тепер ще один момент.

Зараз я схожа на болотяну кікімору.

Ай...будемо чесні, кікімора зараз все ж гарніша.

І виставляючи деякі свої фото, я ледь не плачу, бо хто ж хоче виставляти себе страховиськом.

Але сфоткати, наприклад, з броніком встигли лише мене з подругою, тому довелося дати.

Я додам це фото у допис, просто подивіться на мене красотулю.

Чула я й таку думку: не тре давати фотозвіт, а лише одне фото і текст того, що зробили і закупили.

Частково думка слушна і її висловила людина, яку я дуже поважаю і люблю.

Наприклад, я (так як і більша кількість людей зараз) взагалі не встигаю нічого читати.

Тому мені краще, коли волонтери виставляють багато фото.

Перегорну всі фото за хв і розумію: ага, у них є ліки, продукти, каски і т.

А на текст і часу пішло б більше, і могла б у поспіху прогавити щось важливе, перестрибуючи слова і абзаци.

Чому фото інколи багато.

Бо за день, якщо все ок, намагаємося закрити якнайбільше запитів.

Кожна локація чи запит тому - фото для звітності.

Ще важливий момент.

Так приємно бачити у стрічці в фейсбуці не лише новини про війну, але й фото своїх друзів.

І бачити, що вони тримають хвіст пістолетом у такий важкий час, ще й активнічають.

Та й самій, коли вечором хочеться ревіти від втоми, тривожності та новин, так приємно зайти, побачити ваші вподобайки та добрі коментарі.

Інколи читала і плакала, бо знала, що ви у мене є — такі рідні, добрі і щирі.

Тому, люди мої дорогі, давайте поважати кожного, хто робить зараз щось для перемоги України.

А як вони це роблять — публічно чи не публічно —це їхнє особисте право, і перш, ніж засуджувати, певно, варто вислухати їхні аргументи, чому вони вдаються до публічності.

Та й хіба варто зараз чубитися у такий важкий час?.

На фото наша волонтерська команда.

Що попіаритись захотіли, мої улюблені негідники?.