Безпричинно сміються і плачуть: люди, які пережили тривалу окупацію, потребують психологічної допомоги
Безпричинно сміються і плачуть: люди, які пережили тривалу окупацію, потребують психологічної допомоги

Безпричинно сміються і плачуть: люди, які пережили тривалу окупацію, потребують психологічної допомоги

В деокупованих селах та містечках на Київщині відновлюють медичну допомогу для мешканців, однак зробити це вкрай складно, бо лікарні розбиті, а аптеки не працюють.

В Макарівській громаді лікарі їздять по селах, приймають людей у приміщеннях, які залишилися неушкодженими. А «лікарі без кордонів»  допомагають медикаментами хворим, які понад місяць були в окупації, йдеться в ТСН.

«Я лише хрестилася і Путіна кляла. Наче ото той зомбі», - розповідає місцева мешканка, яка 5 тижнів з родиною не роздягалися і не роззувалися.

Вони 5 тижнів пробули під щільним артилерійськими обстрілами. «Ті виродки стріляли на Макарівський вигон на наш край села», - розповідає жінка.  

На їхньому краю села розбити і понівечені будинки, загиблі  і поранені односельці.

У  Людмили Іванівни посивів 29-річний син за час окупації, а в неї трусяться руки. Вона б хотіла виспатись, але не може. «Зараз як хтось грюкне дверима, вже з 31 не має боїв, так здригуєшся, бо думаєш, що то вже летить щось», -  розповідає жінка.

Цей стан настільки виснажив, що вона сьогодні прийшла на прийом до лікаря.

Бригада медиків приїхала у сільраду, приміщення вціліло. Тут не має світла, холодно, але чутка про те, що приїхали лікарі, одразу розходиться селом. Люди обнімають один одного на порозі. Переповідають, як  переживали бойові дії.

А Ніна Іванівна,  каже  вона ще не пережила. «Серце дуже сильно болить і хоча б щось заспокійливе дали, бо дуже страшно сидіть у хаті, бо здається зараз знову буде щось летіть», - каже пацієнтка.  

Якщо стан можна скоригувати заспокійливими, медики на місці видають ліки. Однак це не завжди вдається, адже є пацієнти, яким потрібна стаціонарна психіатрична допомога. «Люди приходять, вони не просто не можуть спати, в них руки тремтять, мова порушується, вони безпричинно сміються і плачуть», - розповідають лікарі.  

Люди з понівечено психікою - їх основні пацієнти в деокупованих селах на Київщині, каже лікар. А ще йдуть хронічні хворі, які залишились без ліків. На території Макарівської громад  і нині не працює жодна аптека. У бригади медиків з собою запаси медикаментів , які вони роздають безкоштовно. «Якщо у нас чогось не має, ми замовляємо у лікарів без кордонів та інші волонтерські організації, та адресно потім доставляємо препарати», - розповідають медики.  

До тих хворих, які не можуть дійти, лікарі заїжджають до дому. Як от до  Ольги Миколаївни, про яку навіть була інформація, що вона загинула під час бойових дій, про це повідомили і родичам. «Сказали, що я померла і дочки позвонили», - каже жінка.  

І лише, коли росіяни відійшли і з'явився зв'язок, вона змогла сказати доньці, що жива. Пані Ольга не бачить на одне око. Під час активних боїв 5 тижнів вона майже не виходила з дому. Якщо вистачало сил – варили собі картоплину. Ще більше втратила зір, бо не було потрібних ліків, тож медики привезли їй краплі і ліки.

Найтяжчих хворих з села вже вивезли  - це ті хто мав задавнені поранення, гнійні рани, осколки, старі перелами і вивихи. Раніше таких хворих доправляли в стаціонар Макарівської лікарні, але нині вона понівечена снарядами. «Найстрашніше - це коли авіація, скидали авіаційні бомби, але, дякуючи Богу, прямих попадань не було», - розповідають лікарі.  

В лікарні вибиті всі вікна, а з 5 по другий поверх  мають пошкодження навіть внутрішні стіни, але і під час цих прильотів лікарня ще працювала. Одна з операційних хірургічного відділення тут майже нічого не вціліло. Тут сьогодні встигли затулити вікна плівками, але ще до 7 березня тут надавали допомогу пораненим, і через цю операційну за час війни пройшло до сотні пацієнтів.  

Хірург і завідувач відділення дивиться на операційну, яка 40 років була його місцем роботи. Він пішов з відділення останнім, коли оголосили  про евакуацію і не можливо вже було оперувати. «Обстріли були настільки інтенсивні, ні світла не було, ні води. Ми не могли функціонувати як хірургія», - розповідає завідувач.

В лікарні вже розібрали основні завали, медперсонал наводить лад – відмиває , те що вціліло. Тут хочуть  вже до кінця тижня відновити роботу і почати надавати медичну допомогу, яка не потребує перебування в стаціонарі. А вже тоді будуть думати, як відбудувати лікарню, де мали змогу отримати медичну допомогу близько 30 тисяч українців.

Читайте також:

На зруйнованих вулицях Бучі вже стелять новий асфальт, але люди досі стоять в чергу до волонтерів за хлібом

Високопосадовці G20 влаштували бойкот російському міністру, а для України готують фінансову допомогу

"Ми їх доламаємо": Арестович прогнозує позиційну війну РФ проти України та новий наступ окупантів

Джерело матеріала
Згадувані персони
loader