Виставка ікон на ящиках від набоїв презентували на Київщині

Першими відвідувачами виставки став військовий загін, у складі якого доктор наук, винороб, кілька бізнесменів та народний артист, йдеться в ТСН.

Іконописець Олесь закінчує монтаж виставки власних ікон, які писав від самого початку війни, коли Маріуполь – став нашим форпостом. Біля образу святого Петра маріупольській порт. Під ліками спасителя і Богородиці – житлові квартали. А над корпусами заводу – Апостол Павло. Олесь каже, коли задумав ці ікони, «Азовсталь» – ще не був символом опору Маріуполя. Тепер Олесь дивується, наскільки влучно вийшло.

«Знаєш, це про любов… Я думаю, що ті люди, які на «Азовсталі», вони тримаються тільки любов’ю. А ми знаємо, хто у нас співець любові. Це Павло», - каже Олесь.

Привіз цю виставку до міста Дмитро Кулібаба ще 74 дні тому – громадській діяч, нині – боєць: у перший день війни вступив до лав тероборони. Каже, вперше побачив ікону на дошці від ящику для набоїв у ефірі ТСН, під час прославленняу ліку святих українського Гетьмана Петра Сагайдачного у Святій Софії. Дуже захотів привезти ці ікони сюди, в місцевий храм на честь отамана Петра Калнишевського.

«Калнишевський був останнім кошовим, який не зігнувся і до останнього проніс ідею незалежної України. Так і ми сьогодні стоїмо і я вірю, що можливо ми заб’єм останній цвях в труну цієї імперії, можливо, це наша місія», - каже Дмитро.

Боєць ЗСУ Іван  фотографує ікону Спасителя.  Він серед перших відвідувачів виставки. В мирному житті – декан істфаку університета Шевченко та один з найкращих в країні спеціалістів з історії українського націоналізму. Нині – воює.

«Якби я не зробив цього кроку, то очевидно, я давно би морально помер. Все те, що я писав, все те, що я робив, що я говорив студентам – все це вартості б мало, абсолютне зеро, його можна було б викинути в смітник, бо людина – це вчинки. Це дві незмінні складові – зброя і бандура», - каже чоловік.  

Народний артист України Тарас Компаніченко теж у лавах тероборони з першого дня великої війни. Каже, до місця теперішньої дислокації перевіз вже дев’ять інструментів: між стрільбами грає, абипідняти бойовий дух побратимів.

«Бути в цьому колі людей, які так само приняли для себе це рішення однозначне – не тікати, не відкочуватися назад – це дар святого духа. І велике щастя бути в цьому колі цих сміливих людей», - переконує він.

Читайте також:

Його дід воював із фашизмом, а він вже восьмий рік бореться із рашизмом: історія командира Олександр Вдовиченко

Попри дії Росії у Києві все ще є українці, які біля Меморіалу Вічної Слави закликають помиритися з сусідами

Ворог закидує Миколаїв забороненими касетними бомбами і обстрілює цивільних із літаків