В його будинок влучив снаряд, і вогонь знищив усе майно, але найважче, пенcіонеру із Чернігова, змиритися зі спаленою пасікою.
Та чоловік не втрачає оптимізму і наснаги і на зло ворогам відбудовує усе, навіть стоячи серед згарища, йдеться в ТСН.
«Все розбомблено в діда, все. Я залишився без нічого», - так у відчаї, та зневіреного, волонтери помітили Петра Кудру у дворі, йшли останні дні боїв поряд з Черніговом.
«Ми не хотіли полишати його сам на сам з його проблемами», - розповідають волонтери.
На околиці Чернігова здається не вціліла жодна хата і будинок Петра Миколайовича також отримав снаряд, просто в дах. Дещо кульгаючи, він піднімається з підвалу, де живе нині, бо красень дім, двоповерховий, цегла в вишиванку - вигорів з середини увесь. «Міна потрапила в дах і дім загорівся, двері заклинило... Все майно вигоріло, повністю», - показує дідусь.
Води бракувало, але чоловік намагався гасити, та сам ледь не загинув. Пощастило врятуватись і родині дідуся, ніби відчували - виїхали за день до пожежі. Зараз вони на Поділлі, у родичів, а їхній дідусь, разом з волонтерами , намагається навести хоч якийсь лад на обійсті. Та болить Петру Кудру щей пасіка, праця щонайменше 5 останніх років. «Ось побило багато вуликів осколками, а частина згоріли. Зберігались тільки запчастини з них», - показує він.
Зі 120 вуликів уцілілих десяток. «Ні, не падаю духом, а шо ж падати духом, це нічого не поможе», - переконує чоловік.
Працювати потрібно, каже пан Петро. І вже планує як буде відновлювати житло, і звісно пасіку. Аби підтримати чоловіка, волонтери вже знайшли десять нових вуликів. «Ми йому допоможемо, треба вивезти бджіл в поле, і ми допомагатимемо ремонтувати, або шукати нову, машину», - кажуть волонтери.
Добро добром повертається, кажуть сусіди. Частину меду, Петро Миколайович завжди дарував - дитячим лікарням та інтернатам.
Читайте також:
Війна прискорила появу в Україні банку шкіри: де базуватиметься і як працюватиме
Двом братикам із Київщини рідні 10 днів не могли наважитись розповісти, що їхніх батьків вбили росіяни
"Вони лізуть, помирають, і так по колу": закарпатські тероборонці не дають ворогу просунутись на Донеччині