Зозуля: У мене немає "погані росіяни", чи "добрі росіяни". Вони всі вср**і

Зозуля: У мене немає "погані росіяни", чи "добрі росіяни".

"Росіяни, які живуть в Іспанії, щось там хотіли продавати, мати нормальні відносини зі світом.

Ну, як хотіли… Через них наразі весь світ утягнутий до цієї війни та страждає.

Десь ціни піднялись, десь зерно не привозять, бензин подорожчав — це все через ту кончену імперію.

Звичайно, що їхня частка провини в цьому є.

На їхньому місці я б рвав уже паспорт, змінював би громадянство, не знаю.

Це з ними буде до кінця їхнього життя.

А шо вони хотіли? Вони ж самі обирали його.

Ось вони кажуть: "Та нє, я за мір, я за то…".

Послухай, ти "за мір", живеш в Іспанії 20 років і "за мір".

А коли вибори, ти ж ходиш до посольства, голосуєш там своєю корягою-галочкою, тому ти також причетний до цього.

Скільки там набирає карлик? 90% кожні вибори.

У мене немає цього — погані росіяни, чи добрі росіяни.

Через них страждаємо ми, страждає весь світ.

Усі вони погані, без виключень.

Я того придурка взагалі не слухаю.

Каже: "Ми ще не починали".

Шо ви не починали? Ви вже 40 тис.

втратили своїх придурків, і разом із ними ще поранених.

Уже більше 60 чи 100 тис.

Зараз працюємо над різними проєктами.

Учора подзвонив Хачеріді, перевів 30 тис.

Сказав, що скоро ще переведе.

Включився, дуже дякую.

Узагалі, із футболістів наразі не питаю грошей.

У кожного зараз уже є якась своя бригада, якісь знайомі, яким вони безпосередньо допомагають.

Тоді, коли це було потрібно, удалось залучити багатьох.

Миколенко, Зінченко, Лунін, Пластун, Кравець, Коваленко, Шахов — зараз когось забуду назвати, то ще й образяться.

Багацько було хлопців.

Зараз я їх уже не чіпаю.

Від хлопців із фронту постійно отримую повідомлення.

"Усе гаразд, Ромчику, усе добре.

Потрібно те, те і те", — так і розмовляємо.

Чогось поганого нема.

Останнє просили мотоцикл.

Антитіла, Тарас Тополя.

На коментарі дурних не звертаю уваги не в Україні, ні в Іспанії.

Тут усі все розуміють: хто насправді фашист і нацист.

Я знаю людей із навколофутбольного руху Райо Вальєкано, які колись мені щось закидали, то вони будуть іти до кінця, навіть якщо розуміють, що в чомусь неправі.

Менталітет ультрас, можна зрозуміти.

Я пам’ятаю, як ще на початку війни, у 2014 році, зайшов у госпіталь до поранених, і в той момент усе.

Щось змінилось.

Я побачив, які там були умови.

На наступний день почали робити ремонт: душові, санвузли, бо на те було гидко дивитись.

Тоді щось клацнуло, і все — відтоді на 100% обожнюю свою країну.

Відтоді лише постарішав на вісім років, а більше нічого не змінилось.

Що для мене перемога? Якщо ми повернемо собі всі території, то буде розпад тієї імперії.

Зараз не йдеться до повернення до того часу, коли ще не було повномасштабного вторгнення.

Уже все, ідемо аж до Криму, тому окупанти хай тікають", — заявив український футболіст.